ProТеатр

Масова психологія. Отари та їх пастухи. Хазяї, які про овець тільки чули, але не бачил и. Нагородження ор денами всіх за все. Рука руку миє. Відкати та оборудки. Страхи та мовчання ягнят. Політика–політики–народ… Ці та інші сигнальні словосполучення народжуються на перехресті двох Іванів – Карпенка-Карого та Уривського в рамках постановки «Хазяїна».  Прем’єра Театру на Подолі цього разу вийшла за межі суто театральної події, спровокувавши політико-соціальний прецедент навколо режисерського рішення зміни прізвища персонажа Зеленського на Залуського. Недалекоглядність менеджерського кроку задля уникнення зайвих спекуляцій породила класичний холівар в соціальних мережах щодо з’ясування істини в питанні появи цензури чи винятково художнього рішення режисера. Опускаючи питання непрофесійності тих ЗМІ, які зіграли на клікбейті заголовків-тригерів для українського суспільства із ПТС Р, та, в очевидь, отримали хороші охоплення та віральність контенту, хочеться все ж зауважити, що у нас ...

  25-26 листопада Театр драми і комедії на лівому березі презентує нову постановку “З цією виставою щось не так” - це комедія, що йде в багатьох театрах світу, хіт Бродвею і лондонського Вест-Енду.  П’єса “The Play That Goes Wrong”, що була написана Генрі Льюїсом, Джонатаном Сейєром та Генрі Шилдсом із Mischief, вперше була представлена в Лондоні в 2012-му. Вона розповідає про акторів драматичного гуртка Корнлі та їхню прем’єрну постановку “Вбивство в маєтку Хевешем”, під час якої все йде шкереберть: реквізит не тримається на стінах, актори забувають свої репліки, навіть підлога сцени провалюється. Незважаючи на форс-мажори, театральні ентузіасти рішуче намагаються дограти виставу до кінця. “З цією виставою щось не так” створюється спільно трьома країнами - Україною (київський Театр на лівому березі), Латвією (ризький Театр Дайлес), Великою Британією (лондонський Mischief).  Ідея спільного проєкту виникла після того, як латвійці запросили на цю комедію українців, що приїх...

Для Національного театру імені Марії Заньковецької настав час змін, які розпочалися з призначення Максима Голенка в.о. директора-художнього керівника. Хоч новий керманич у численних інтерв’ю зазначав, що це буде “ніжна історія”, прогресивний львівський глядач сподівається на якісне оновлення репертуару.  Автор афіші Сергій Маслобойщиков Першим кроком до оновлення мистецького реноме театру стане прем’єрна вистава “Земля” за Ольгою Кобилянською, для роботи над якою запросили Давида Петросяна, режисера київського Національного театру імені Івана Франка, і це буде його друга постановка цього твору (перша відбулась на Камерній сцені франківців у 2018 році).  “Бажання іншого прочитання виникає від трансформацій, які відбуваються в країні і в тому, як ти це відчуваєш” , — розповідає Давид. Порівнювати обидві вистави немає причин, адже львівська вистава матиме нове сценічне прочитання: “Нові акценти, нове художнє оформлення, нові теми, нові мізансцени. Нічого з того, що було в по...

  Німецький театр «Münchner Kammerspiele» завдяки українській команді на чолі з режисером Стасом Жирковим проходить разом з глядачами болючими сторінками власної історії, а також дізнається про криваву історію України, яку не знав. Pro виставу та відчуття спіралі історії ми дізналися у Стаса Жиркова. «News from the past» – так називається чергова вистава в постановці Стаса Жиркова, яка вийшла в рамках особливого проєкту – циклу роздумів режисера про сучасну російсько-українську війну, який розпочався з вистави у театрі «Шаубюне» «Озброюючись проти моря лих». Якщо в попередній роботі йшлося про сьогоднішню війну і про артистів, які взяли або не взяли до рук зброю, лунали зі сцени міркування на тему: «Людина в обставинах війни і права людини на вибір», – то в цій виставі театру «Münchner Kammerspiele» відбувається переосмислення історії – оповідується про період 1931–1945 років на основі новини з Німеччини та України (Радянський союз) того часу за кожен з років.   « Ми навмисно ...

  Свого часу видатний хореограф Ролан Петі створив дві версії постановки "Пікова дама", обидві були пульсарами нової хореографічної думки. Першого разу основою балету став безпосередньо твір О.Пушкіна, а не лібрето Модеста Чайковського, хоч Петі й використав музику до однойменної опери Петра Чайковського. А вдруге, двадцять років потому хореограф не відтворив, а наново створив постановку на той же сюжет, однак використав музику Шостої симфонії Чайковського. Його "Пікова дама" передусім зберігала в собі ідейність твору Пушкіна, а не містично-трагедійне звучання видозміненого сюжету з лібрето Модеста Чайковського, та тяжіла передусім до оповіді про пристрасну одержимість грою Германа. Раду Поклітару, як відомо, хореограф-оповідач, який працює з вертикаллю сюжету, а не з подієвою розповіддю мовою тіла. Його "Пікова дама" не стає виключенням, а перетворюється на позачасову притчу про людські пороки. Він також, як і Ролан Петі (хоч і створює двоактний балет на ...

  Спробуй – проживи 100 років, крутись білкою в колесі і збережи при тому свій хвіст пухнастим, тримаючи його трубою. Найвірогідніше, ти перетворишся на стару білку, подібну до тих голодних та облізлих з парку Скансен, що в серці Стокгольма, що часом забувають й де заховали свої горіхи. І все це було б так, якби своєю п ' єсою Олег Михайлов не відкрив історію особливої білки, яка пройшла все 20 століття. Театр "Золоті ворота" здобуває для свого репертуару виняткову роботу – моновиставу, з жанром якої вперше працює як режисер  Стас Жирков, так і улюблениця сцени Віталіна Біблів . І ця робота стає для них обох втіленням світлого фантазійного безумства і напрочуд зворушливої історії про відому нам з дитинства Фрекен Бок, про яку ми насправді геть нічого не знали. Вона ж прожила 100 років, намагаючись любити, прощати і відпускати найдорожчих їй людей з самого дитинства. Ось саме про це своє довге наповнене життя вона і домовляється   розповісти в ефірі якоїсь передачі....

« Вона горить! Та Троя-Україна Палає, гине, з серця точить кров… » Іван Франко     Сім довгих років Леся Українка працювала над драматичною поемою «Кассандра». Опісля публікації цього твору низка критиків звинуватила поетесу в тому, що вона геть відірвалась у своїй творчості від реалій сучасності та українського народу, бо її поглинули екзотичні сюжети. Та чи дійсно цей сюжет такий відірваний від реалій української історії і народу, як стверджували тогочасні критики? Злам епох, еллінсько-троянська війна, яка триває роками і серед цього пекла в облозі доля пророчиці Кассандри, на якій лежить кара богів – її пророцтвам не те, що ніхто не вірить, а ще й здебільшого сприймають як прокляття. Леся Українка пише свою поему з 1901 по 1907 роки, на своєму зламі епох, відчуваючи невідворотне, відтак і вкладає у свою Кассандру чи то свідомо, чи мимовільно багато автобіографічних елементів, проте робить це скромно, не претендуючи на роль пророчиці. Сьогодні у 21 столітті Укра...

Коли журналісти і театральні критики розпочинають розмову про режисера Івана Уривського , то щоразу додають словосполучення «молодий режисер». У нас часто молодість асоціюється з недосвідченістю, однак до Уривського це не має жодного стосунку. Чи не кожна прем’єра режисера викликає резонанс і здобуває любов глядачів, театральної вимогливої спільноти та отримує заслужені нагороди. На цей раз Іван Уривський змінив свою основну театральну прописку на Київ і вже в статусі штатного режисера Національного театру Франка презентує прем’єру за п’єсою Теннессі Вільямса «Трамвай «Бажання» . Режисер, який кохається у класиці та щораз створює символічне павутиння нових смислових зрізів, цього разу представляє глядачу новий почерк – глибокопсихологічний аналіз однієї з найвидатніших американських п’єс. Приїзд екзальтованої, елегантної Бланш в гості до сестри і її неотесаного чоловіка в міські нетрі стає пасткою для білого метелика. Художник вистави Петро Богомазов   візуалізує ідейну форму ...