ProТеатр

Проект English Social Theatre: Project "W" - Veterans, Volunteers and William - унікальний соціальний англомовний театр ветеранів та волонтерів АТО представив у Києві свою першу прем’єру « ДВАНАДЦЯТА НІЧ, або ЩО ЗАХОЧЕТЕ » за Вільямом Шекспіром. Прем'єрний показ вистави 31 травня Project "W" – унікальний проект ветерана АТО/ООС Ігоря Касьяна, що згуртував надзвичайно яскраві протилежності, об’єднані спільним минулим-теперішнім-майбутнім. Кожного дня поруч із нами щоденно ходять ті, хто про російсько-українську війну чув не зі статистичних звітів штабу АТО, а відчув її на своєму власному тілі, своєю кров’ю. Вони ті, навколо котрих більшість громадян свідомо чи підсвідомо утворює оболонку психологічного вакууму, послуговуючись не найкращим світовим трендом   –     культурою ігнору. Вони –   не просто ветерани   та волонтери АТО/ООС, а яскраві особистості, які в звичайному житті існують в різних площинах, але перетнулися й об’єдналися на сцені а

Тетяна Олексенко-Жирко – заслужена артистка України, актриса київського Національного театру ім. Івана Франка. Вона – харизматична Катаріна з улюбленої вистави киян "Приборкання норовливої" режисерської постановки Сергія Данченка, що йшла на аншлагах понад 20 років. Вона – закохана в театр Анна Дембі з "Кін ІV", вишукана графиня з "Весілля Фігаро", фатальна Біла леді з мюзиклу "Едіт Піаф. Життя в кредит" і багато інших. ProТеатр поговорив з актрисою про зліт кар'єри, творчі пошуки і акторські принципи, про сімейний тандем з Тарасом Жирком, а також запитав у бліці про прості та важливі речі. Розмову вели Даша Кашперська та Марія Шишкевич. Д: Пані Тетяно, ви народилися в акторській сім’ї. Як батьки ставились до вибору доньки? Сприяли акторській кар’єрі чи навпаки – відмовляли, аргументуючи, що це важка праця? Ви розумієте, акторські діти – вони вже “хворі” від народження. Це все життя проведене в театрі,  за кулісами. Знаєш

«Хрест поставлений на перехресті» «Хрест поставлений на перехресті» –   саме так Іван Франко говорив про себе. Людина, що жила і творила на роздоріжжі епох. Митець, що увібрав у свою творчість європейську світоглядну парадигму, адаптувавши її до української ментальності. Передчуття наближення чогось невідомого, чогось, що лякає своєю невідворотністю, чогось театрально фатального, чим і стало ХХ століття – перехрещення цих двох «хрестів» Франко вилив у свою повість «Перехресні стежки». Однак в одному із своїх найвідоміших творів письменник виступає не тільки вправним літописцем настроїв і потреб надлому епох, але і психологом, ба більше – психоаналітиком, що досконало дослідив і описав поведінкові мотиви і рефлексії людської істоти, що ніколи не міняється. Саме такою багаторівневою, з вертикальним і горизонтальним розгалуженням постає вистава «Перехресні стежки» Івана Уривського за однойменним твором Івана Франка у львівському театрі імені Леся Курбаса. Фото: Дар'я