Театр «Актор» взяв у руки палаючий сірник і підніс його впритул до театральних переконань консервативних столичних театралів, а також до очікувань завсідників цієї сцени. Грати з вогнем у своєму театрі наважився Слава Жила , запустивши у його стіни привид Антона Чехова і скелетовану примару «Вишневого саду». Говорячи про скелет саду, передусім акцентуємо на позачасовості інтерпретації тексту, на виокремленні з нього певних смислових гілок і звісно на стилістично-естетичній манері постановки в рамках трилеру, готики і певної макабричності. Слава Жила як далекоглядний і вправний менеджер цілком свідомо обирає ризик для своєї постановки, вступаючи у зухвалий діалог із Чеховим і використовуючи доволі популярні ігрові та стилістичні прийоми сучасних театральних постановок. Та й він чудово знає, як полоскотати широку аудиторію «маспопом». Чеховщина «Вишневого саду» постає тут у виразному своєму розпаді і зотлінні. Художниця-постановниця Алія Байтенова підкреслює це...
Інформаційно-мистецький проект