ProТеатр

Відкривається театральний сезон, а ми відкриваємо наш сезон інтерв'ю. Цього разу нашим співрозмовником став Олексій Богданович , з яким ми поговорили pro театральний відеопродакшен; емоційне відновлення; літературну творчість і сни; пасіонарія Сірано; лідера нації; репетиції нової вистави Івана Уривського та багато іншого . Розмову вели  Даша Кашперська   та  Марія Шишкевич . Пане Олексію, під час нашої минулої розмови ви сказали, що вам потрібен момент зупинки, щоб акумулювати нову енергію. Через пів року розпочався перший локдаун. За той час вам вдалося відновити сили, все на краще?  Не знаю, чи воно на краще. Якби карантин відбувся та закінчився, було б, звісно, на краще, а так перспектива у нас доволі туманна. Зважаючи на те, що вже з’явився якийсь “суперштам” у Лос-Анджелесі, може й вакцини не допомагатимуть.  У період локдауну багато театрів перейшли в онлайн і можна було, не встаючи з дивану, перенестися у Metropolitan Opera чи берлінські театри. Ви пе...

  28 вересня пішов з життя український фотограф Віктор Марущенко. Йому було 74 роки. На початку вересня стало відомо, що фотограф потребує тривалого лікування, та у зв’язку з цим артспільнота почала збір коштів. 9 вересня в галереї The Naked Room відкрили останню виставку Марущенка — «Архів» , де представили роботи, створені у 1970-90-х рр. Віктор Марущенко — фотограф, учасник понад 60 персональних і групових фотовиставок у Швейцарії, Німеччині, Франції, США, Канаді, Бразилії, Чилі, Словаччині та Україні. Був учасником 49-ї Венеційської бієнале у 2001 році, де представив проєкт «Чорнобиль», та бієнале в Сан-Паулу в 2004. Фотографії Марущенка знаходяться в колекціях музеїв, галерей і приватних колекціях. У 2004 році Віктор Марущенко також заснував власну школу фотографії та займався викладацькою діяльністю. Одна із відомих серій його фото "Україна після Чорнобиля" була створена у 1986 році . Особливе місце в доробку майстра займають театральні фото. Митці, вистави н...

Національний театр Франка розпочав свій ювілейний сезон з події, що поклала початок дискусіям ще задовго до «дня Х». Першою прем’єрою сезону стала вистава за збіркою творів  Шолом-Алейхема «Тев’є-молочник» в інсценізації Григорія Горіна «Поминальна молитва». Головну роль Тев’є у виставі грає Богдан Бенюк, навколо якого гуртується плеяда не менш відомих та вагомих імен франківської трупи, таких, як Поліна Лазова, Анатолій Гнатюк, Володимир Коляда, Євген Шах та ін., а також когорта талановитої нової генерації. Проте цю постановку важко назвати прем’єрою, а радше поновленням вистави, яку поставили на цій сцені у далекому 1989 році Сергій Данченко та Дмитро Чирипюк у лаконічному сцнографічному баченні Данила Лідера, головну роль в якій до останніх своїх днів виконував Богдан Ступка. Що ж стало точкою опори жвавих обговорень і дискусій, що розділили думки і позиції не тільки глядачів, але й професійної театральної спільноти від акторів, режисерів до критиків? Спробуємо у цьом...