ProТеатр

Перша післякарантинна прем ' єра Національного театру імені Івана Франка стала вінцем 100-річного ювілею, що припав на буремний час пандемії. Хочеться одразу винести за дужки усі умови і умовності обставин реальності нового часу і говорити одразу про головне – про теми і реми символічної для театру постановки за твором патрона театру Івана Франка "Украдене щастя". Дмитру Богомазову вже вкотре свідомо чи несвідомо вдається своєю постановкою висвітлити не тільки смислову текстову складову матеріалу, але і захопити позатекстову реальність, об'єднуючи таким чином певні "інтро-" та "екстра-". Беручи до уваги попередню роботу режисера на франківський сцені, а саме "Коріолана" Шекспіра, варто зазначити, що неодноразово критиками та й глядачами підкреслювалась виняткова актуальність проблематики твору, яка мов у дзеркалі показує рефлексію сучасної України. Текст один – акцентуації різні, завдяки особливим піано та форте обраних надфразови...

Євген Нищук – майстер моновистав, актор з душею поета, сподвижник змін в українській культурі. ProТеатр зустрівся і поговорив з актором pro спортивно-театральне дитинство, ранні роботи, внутрішню боротьбу двох "я" і підготовку до ролі Михайла в "Украденому щасті" режисера Дмитра Богомазова. Розмову вели   Даша Кашперська  та  Марія Шишкевич . Коли ви подивились у дитинстві виставу “Суєта суєт” Карпенка-Карого, що відбулось у вашій свідомості такого, що народило в вас бажання стояти на сцені? Пам’ятаю, це був перший клас школи, мені було 7 років. Батьку тоді дали квитки. Попри те, що вистава була для дорослих, я був вражений. Мене заполонила сама атмосфера театру, його магія. Очевидно, що я не пам’ятаю гри акторів, не можу аналізувати, якою була та вистава, але глибоко у підсвідомості залишились оці відчуття… Знаєте, буває, дитина йде кудись, але потім каже: “Я більше туди не піду”. А тут я пішов, запам’ятав, на що я пішов, і відтоді просився до теа...

Напевно не знайдеться жодного українського театру, в якому хоча б сезон не посідав в репертуарі чільне місце класичний зразок української драматургії Івана Франка «Украдене щастя».   Постановки та інтерпретації знаменитого твору в рамках сучасного театру знаходять різноманіття усіляких можливих відображень: від класичних сценічних відтворень, до екстравагантних та брутальних   прочитань. І попри це різноманіття «на будь-який» смак віднайти «Украдене щастя», яке було б створено за принципом золотого перетину Піфагора та Леонардо да Вінчі, надзвичайно складно, але можливо. І, за іронією слів, золотий перетин народжений саме підвальчиком театру «Золоті ворота». Фото Anastasiia Mantach У режисерських руках Івана Уривського українська література перетворюється на піддатливу глину, ніби саме ту, з якої сам Іван Франко ліпив трикутник «Михайло-Анна-Микола», однак ця глина вже формує його інакше, з опорою на нові центри й точки. Тут створено тотемний світ трьох постат...