Ось вже більше, як пів року вся країна живе у зовсім іншій реальності. Це брутальна реальність, яку на ракетах і чоботах окупантів принесла російська федерація. Для багатьох інституцій культурного й мистецького сектору ці місяці стали справжнім випробуванням. Випробуванням не тільки фізичного, але й концептуального виживання. Ще у мирний час ми постійно говорили: «Театр - не лише розвага. Театр - це потужний інструмент, що формує сенси і суспільство». Але чи це дійсно так? Отож, Галерея сценографії опинилася на роздоріжжі із питанням, яке потребує відповіді та сформованої позиції. На сьогодні ми не маємо майданчика, який був би точкою збору та простором для планомірної реалізації живих виставкових проєктів. Всі ми добре знаємо, що в часи війни фінансування установ, організацій і проєктів обмежено до мінімуму. До тієї межі, яку не всі можуть витримати. Проте зараз я хотів би поділитися чимось життєствердним - нашим позитивним досвідом. Ті два проєкти, про які хочеться говорити - це пер
Інформаційно-мистецький проект