ProТеатр

  «Гамлет», «Нелегал Орфейський», «Московіада» у Молодому театрі, неоопера-жах «HAMLET» і «Romeo&Juliet» у Франківському драмтеатрі, «Розбитий глек» у київському Театрі Франка... Здогадуєтеся, що, а, радше, хто об'єднує всі ці вистави? Творчо об'єднує їх Юрій Андрухович , адже саме завдяки його власним творам і блискучим сучасним перекладам на українській сцені здобувають глядацьку любов ці постановки. Але, чи знаєте ви, що наш герой неодноразово сам з’являвся як актор на сцені українських та іноземних театрів? Хто колись вмовив Андруховича перекласти «Гамлета»? Скільки всього існує Шекспірів? Pro це і більше читайте у нашому інтерв'ю! Розмову вели   Даша Кашперська  та  Марія Шишкевич . Бурлеск, балаган та буфонада - це досить театральні за своєю суттю поняття. Чи відчували ви в рамках літературної творчості власну причетність до театру в широкому розумінні?  Мені дуже приємно чути про таке ваше враження, що я маю якийсь стосунок до театру, бо, насправді, я зовсім не

Театр «Актор»   взяв у руки палаючий сірник і підніс його впритул до театральних переконань консервативних столичних театралів, а також до очікувань завсідників цієї сцени. Грати з вогнем у своєму театрі наважився Слава Жила , запустивши у його стіни привид Антона Чехова і скелетовану примару «Вишневого саду». Говорячи про скелет саду, передусім акцентуємо на позачасовості інтерпретації тексту, на виокремленні з нього певних смислових гілок і звісно на стилістично-естетичній манері постановки в рамках трилеру, готики і певної макабричності. Слава Жила як далекоглядний і вправний менеджер цілком свідомо обирає ризик для своєї постановки, вступаючи   у зухвалий діалог із Чеховим і використовуючи доволі популярні ігрові та стилістичні прийоми сучасних театральних постановок. Та й він чудово знає, як полоскотати широку аудиторію  «маспопом». Чеховщина «Вишневого саду» постає тут у виразному своєму розпаді і зотлінні. Художниця-постановниця Алія Байтенова   підкреслює це  сценографією. Пер

  Не секрет, «Пер Гюнт» коридорами Національного театру Франка блукав понад 20 років. Мріяли вивести його свого часу на сцену майстри Сергій Данченко та Богдан Ступка – перший мав стати його режисером, для якого вже навіть був здійснений переклад твору Генріка Ібсена, а другий – втілити Пера на сцені. Згодом Богдан Ступка неодноразово пропонував Петру Фоменку постановку на українській сцені, однак і цьому не судилося відбутися. Але театральні та життєві шляхи незвідані і підпорядковуються своїм законам, тому, напевно, недаремно мрію батька втілив на великій сцені син – Остап Ступка в головній ролі Пера Гюнта, що відбулось завдяки режисеру Івану Уривському . Варто зауважити, що Остап Ступка , один з тих акторів свого покоління, який абсолютно комфортно почуває себе в сучасній режисурі і щоразу готовий до експерименту разом з молодими режисерами. «Пер Гюнт» для Генріка Ібсена стає химерною розлогою ілюстрацією філософської тези-питання «Бути собою чи бути задоволеним собою?». І можна п