ProТеатр

П’єса Едмона Ростана, видається, вже бачила кожну світову сцену і широкі екрани кінотеатрів світу. Зокрема українське кіно пам’ятає благородного Сірано Григорія Гладія. Про неї говорили свого часу як про один з найкращих сценічних текстів всіх часів, так і точилося безліч суперечок літературознавців навколо того, чи є цей твір белетристикою з набором класичних штампів і мізансцен. Одначе жодного читача він ніколи не лишав байдужим, адже в ньому заховалась палітра проблематики, яка пасує будь-якій епосі: краса і потворність, свій і чужий, рабство і свобода, правда і підлабузництво, підлість і гідність, врешті, любов і самотність… Відтак і сцена любить своїх Бержераків, втілюючи щораз цю героїчну комедію з різними концептуальними центрами. І доля часто зіштовхує декілька постановок, що виходять в один час. Так у далекому 2001 році у театрі Вахтангова Мірзоєв випускає свого контраверсійного Сірано з Максимом Сухановим – кримінальним персонажем (чий образ далекий від романтичного), і п...