ProТеатр

« Вона горить! Та Троя-Україна Палає, гине, з серця точить кров… » Іван Франко     Сім довгих років Леся Українка працювала над драматичною поемою «Кассандра». Опісля публікації цього твору низка критиків звинуватила поетесу в тому, що вона геть відірвалась у своїй творчості від реалій сучасності та українського народу, бо її поглинули екзотичні сюжети. Та чи дійсно цей сюжет такий відірваний від реалій української історії і народу, як стверджували тогочасні критики? Злам епох, еллінсько-троянська війна, яка триває роками і серед цього пекла в облозі доля пророчиці Кассандри, на якій лежить кара богів – її пророцтвам не те, що ніхто не вірить, а ще й здебільшого сприймають як прокляття. Леся Українка пише свою поему з 1901 по 1907 роки, на своєму зламі епох, відчуваючи невідворотне, відтак і вкладає у свою Кассандру чи то свідомо, чи мимовільно багато автобіографічних елементів, проте робить це скромно, не претендуючи на роль пророчиці. Сьогодні у 21 столітті Україна-Троя

  Учитель і Зрадник, Втілення любові і Недолюблений в одному віддзеркаленні. Леся Українка і Євангеліє від Юди на Камерній сцені Національного театру Франка. Режисер Юрій Розстальний У рамках святкування ювілею поетки хочемо поговорити про виставу «На полі крові», якій цьогоріч виповнюється 12 років, про виставу в якій чоловічий квартет, а це режисер Юрій Розстальний , художник Федір Александрович та акторський дует Остапа Ступки та Дмитра Рибалевського опанували філософію міфу видатної жінки, яку Іван Франко назвав чи не єдиним мужчиною в українській літературі. Вистава ж народилась 2009 року у примхливому просторі Театру у фойє, а згодом пережила низку трансформацій. У 2011 році ця вистава стала другим актом спектаклю «Голгофа», в якому першу дію було розроблено на основі драми «Одержима», образ Міріам в якій втілила Оксана Батько. І вже до нашого часу вистава дійшла у первинному задумі одноактної постановки «На полі крові», але вже в новому просторі Камерної сцени імені Сергія Да

Цієї осені відеоверсію постановки Театру на Подолі «Камінний господар» в інтерпретації режисера Івана Уривського за 10 днів онлайн-показів уже переглянули понад 40 000 українців. Проєкт «Театр 360 градусів» перетворив виставу у світ доповненої реальності, завдяки чому у час ізоляції та пандемії українці могли піти до театру не виходячи з дому. Прем'єра ж вистави на сцені Театру на Подолі відбулась 29 лютого 2020 року. У головних ролях: В’ячеслав Довженко, Даша Малахова, Роман Халаїмов та Катерина Рубашкіна. Іван Уривський представив своє унікальне прочитання п'єси Лесі Українки і світового сюжету про Дона Жуана, про що ми розповідали у рецензії на виставу на сторінках ProТеатр . Проєкт «Театр 360 градусів» запрошує всіх українців до мультиформатного святкування 150-річчя легендарної поетеси Лесі Українки! Виставу «Камінний господар» за драмою авторки, починаючи з 25-го лютого і протягом місяця, покажуть по всій Україні у кінозалах, театрі та онлайн. Таким чином кожен охочий, не

  Єдиний в Україні англомовний театр ProEnglish Theatre презентував своїм глядачам новий погляд на Отелло Шекспіра. Режисер та головний натхненник театру Алекс Боровенський поставив виставу “Forgetting Othello” , звісно, мовою. оригіналу за текстом Вільяма Шекспіра та документальними монологами біженців країн Африки та Близького Сходу у наш час.  Режисер Алекс Боровенський спеціально для ProТеатр розповів pro головні ідеї сценічного переосмислення "Отелло". У чому полягає “ефект Отелло” в інверсії класичного твору в рамках вистави “Forgetting Othello” ? - В класичній версії вистави головний герой - Отелло страждав від патологічних ревнощів, які доходили у нього до манії, він вбачав причину для ревнощів практично в усьому, а якщо цієї причини не було - його уява породжувала причину. В нашій інтерпретації такою манією стає відсутність головного героя. Практично усім героям здається - от повернеться Отелло і все стане на свої місця, все налагодиться. Доходить до того, що ген

GRA почалась: Національна спілка театральних діячів України оголошує прийом заявок на участь у Четвертому Всеукраїнському театральному Фестивалі-Премії «ГРА».        Great Real Art - об’єднати всі театри країни і презентувати їх найкращі здобутки Україні та міжнародній спільноті, популяризувати національне театральне мистецтво в усіх його жанрах, стилях і формах, визначити провідні тенденції та стимулювати розвиток українського театрального конкурентного середовища.        Фестиваль-Премія «ГРА» проводиться на конкурсній основі за підсумками минулого календарного року (цього року розглядатимуться прем’єри, які вийшли у період з 1 січня по 31 грудня 2020 р.). В ньому може взяти участь будь-який професійний театральний колектив будь-якої форми власності. Відбір учасників здійснюється у декілька етапів: ü     І етап – подання заявок від театрів. Термін подання у 2021 р. – до 15 березня. ü     ІI етап – на основі поданих від театрів заявок Експертною Радою формується лонглист учасників. Те

  Історія залишає відбиток на всьому, до чого торкається — це стосується і оперного мистецтва, яке постійно видозмінюється. Перші опери не були схожими на ті, які ми звикли бачити зараз. Тож яких змін зазнало класичне оперне мистецтво сьогодні?   Опера в Україні з’явилася доволі пізно. Перші оперні вистави українських авторів почали з’являтися за кордоном, а згодом, у Львові, Харкові, Києві та Одесі почали з’являтися перші оперні театри. Спочатку в репертуарі переважали іноземні постановки, театри приймали гастролюючі трупи — власних артистів ще не було. Ситуація змінилась зі скасуванням кріпацтва — тоді багато музикантів, що були частиною панських оркестрів чи акторських труп, змогли заробляти на хліб власним талантом. Наприкінці ХІХ - початку ХХ століття почали з’являтися оперні постановки в так званому “народному” стилі. Використовуючи народні сільські та міські мотиви, автори почали знайомити глядача із власною культурою через призму музики. Це виражалося як в драматургічни