Опера в 2021: подих сучасності чи ода класиці | “Вишиваний. Король України”

 Історія залишає відбиток на всьому, до чого торкається — це стосується і оперного мистецтва, яке постійно видозмінюється.

Перші опери не були схожими на ті, які ми звикли бачити зараз.
Тож яких змін зазнало класичне оперне мистецтво сьогодні?

 

Опера в Україні з’явилася доволі пізно. Перші оперні вистави українських авторів почали з’являтися за кордоном, а згодом, у Львові, Харкові, Києві та Одесі почали з’являтися перші оперні театри. Спочатку в репертуарі переважали іноземні постановки, театри приймали гастролюючі трупи — власних артистів ще не було. Ситуація змінилась зі скасуванням кріпацтва — тоді багато музикантів, що були частиною панських оркестрів чи акторських труп, змогли заробляти на хліб власним талантом.

Наприкінці ХІХ - початку ХХ століття почали з’являтися оперні постановки в так званому “народному” стилі. Використовуючи народні сільські та міські мотиви, автори почали знайомити глядача із власною культурою через призму музики. Це виражалося як в драматургічних, так і в музичних аспектах. У свою чергу Розпад Російської імперії створив нові можливості для розвитку української опери: активно почали перекладати європейські вистави та почали створювати власні. На зміну “побутовому” театру прийшов авангардний. Проте після приходу радянської влади ситуація різко змінюється: театри націоналізуються, їх свідомо перелаштовують на російську та цензурують. Оперу активно утискає влада, вимагає “пролетаризації” мистецтва, яке відтепер має відображати класову боротьбу та зосереджуватися на масовості.

У часи незалежності театр все більше концентрується на світовому репертуарі та  класичних українських творах ХІХ століття. Сучасні композитори мають можливість представити свої творіння на базі камерних театрів, продовжують експериментувати і тішити глядача новими напрацюваннями. Творчий вакуум, створений цензурою радянської влади, поступово заповнюється цікавими постановками, яким варто приділити увагу.

Наразі маємо безліч цікавих проєктів та колаборацій, адже творці не обмежуються одним жанром та комбінують те, що від початку здавалося непоєднуваним. Афіші Києва, Одеси, Львова та Харкова рясніють анонсами оперних постановок на будь-який смак: традиційними, фольклорними чи новаторськими, у яких філігранно поєднується класичне та сучасне: модерна музика та гротеск, народний сюжет та електронне тло, переплетіння музичних стилів (від релігійних мотивів до речитативу) та документальне тло, архаїчний спів та відеоарт. Такі несподівані рішення дозволяють залучити молоду аудиторію, яка часто сприймає оперу як застарілий вид мистецтва, не вартий уваги: лишається тільки обрати, або не обмежуватися однією.

Проте не лише спецефекти здатні привернути увагу сучасного українського глядача — важливо, аби в основі постановки був закладений глибокий соціальний, історичний або психологічний підтекст.

Одним із проєктів, який безумовно вартує уваги, є опера “Вишиваний. Король України”. Продюсерка проєкту Олександра Саєнко зібрала зіркову команду: лібрето до опери написав український письменник та музикант Сергій Жадан, авторкою опери є представниця нової генерації української композиторської школи Алла Загайкевич, а режисером постановки - Ростислав Держипільський. Опера є радикальним  експериментом для українського театру і залучає весь спектр засобів сучасної  музичної мови: симфонічний оркестр, хор, солістів та електроніку. Витвір одночасно має риси кінематографічності, драматичної та ліричної опери, а також нелінійний сюжет.

Фрагменти експлікації, яку створила
художниця-постановниця Олеся Головач

Окрім мистецької цінності проєкт підіймає і важливі історичні аспекти — мова про події початку ХХ століття та їх вплив на формування української історії. Саме в цей час жив австрійський ерцгерцог Вільгельм фон Габсбург-Лотаринзький, більш відомий українцям як Василь Вишиваний.

Українська ідентичність — свідомий вибір австрійця, який усе життя відстоював українські позиції, підтримував українську самобутність та сприяв розвитку українства. Саме цей вибір є ключовим, а подекуди — вирішальним. На жаль, сучасні українці нерідко опиняються перед вибором, проте, на відміну від Вишиваного, роблять його не на користь України. Питання вибору було актуальним 100 років тому, залишається актуальним і дотепер. Мистецтво вишукано та обережно нагадує нам про це знову й знову, зокрема в постановці “Вишиваний. Король України”.

"Крім набуття значного досвіду, починаючи від технічних аспектів створення оперного твору і до хитросплетінь багатовекторних комунікацій, ця робота продемонструвала мені, як важливо робити справу зі «своїми» людьми, які поділяють твої переконання і цінності. Тому що саме спільні цінності дозволяють долати труднощі. Якщо ж їх немає, проєкт може не відбутись навіть за умови наявності значних ресурсів" – Олександра Саєнко, продюсера проєкту.

"Для мене робота режисера опери «Вишиваний. Король України» – це данина всім героям минулого і майбутнього, котрі здолавши смерть, дали нам життя. Також це ода вірі у світле майбутнє України. І які б наша нація не переживала страшні потрясіння - сто років тому і сьогодні - ми ще повернемося на береги річок, з яких відійшли" ­– режисер опери Ростислав Держипільський.

Саме завдяки поєднанню історичної та мистецької цінностей, автори мають на меті привернути увагу українців до нагальної проблеми і в той же час роблять неоціненний вклад для розвитку української опери та українського мистецтва в цілому.

Сучасне мистецтво стирає кордони між високим та буденним, дозволяючи піднімати соціально важливі теми через призму творчості. Театри стали місцем діалогу творця та соціуму, а постановки – способом заговорити про те, що важливо щиро та поетично. 

Опера в 2021 – це не про клеймо “нудних постановок”, які ми звикли уявляти при першій згадці театрів, а постійний творчий пошук, у якому митці створюють щось раніше невідоме, глибоке та величне — і вкотре дивують глядача.

Прес-служба проєкту «Вишиваний. Король України»