ProТеатр

Масова психологія. Отари та їх пастухи. Хазяї, які про овець тільки чули, але не бачил и. Нагородження ор денами всіх за все. Рука руку миє. Відкати та оборудки. Страхи та мовчання ягнят. Політика–політики–народ… Ці та інші сигнальні словосполучення народжуються на перехресті двох Іванів – Карпенка-Карого та Уривського в рамках постановки «Хазяїна».  Прем’єра Театру на Подолі цього разу вийшла за межі суто театральної події, спровокувавши політико-соціальний прецедент навколо режисерського рішення зміни прізвища персонажа Зеленського на Залуського. Недалекоглядність менеджерського кроку задля уникнення зайвих спекуляцій породила класичний холівар в соціальних мережах щодо з’ясування істини в питанні появи цензури чи винятково художнього рішення режисера. Опускаючи питання непрофесійності тих ЗМІ, які зіграли на клікбейті заголовків-тригерів для українського суспільства із ПТС Р, та, в очевидь, отримали хороші охоплення та віральність контенту, хочеться все ж зауважити, що у нас ...

Світлові мапи українського безталання представив минулого тижня Іван Уривський у Національному театрі Франка у прочитанні однойменного твору Івана Карпенка-Карого. Вже давно «українське» в руках сучасних митців – це не реконструкція знаних мотивів, а інтерпретація і декодування того, що ми вважали програмним, розшифровка одвічних «чому?» і «хто ми?». І Уривський вкотре доводить, що навіть банальні українські затерті сюжети нічим не гірші за світові класичні бестселери, і наша сільська драма (у значенні лише місця сюжету) сповнена не меншими за трагізмом загальносвітовими проблемами, аніж шекспірівська драматургія. Іван Уривський – це «ДахаБраха» в театрі української літератури, якщо можна так висловитись, а часом і «Один в каное»   з якоюсь плинною мудрістю і складністю простоти. Саме в цей контекст вписується «Безталанна», яка на сцені стає не просто поставленим драматичним текстом, а творчістю двох Іванів (Уривського і Карого) звужено і цілої команди загалом, бо це вже не шкільн...

  Не секрет, «Пер Гюнт» коридорами Національного театру Франка блукав понад 20 років. Мріяли вивести його свого часу на сцену майстри Сергій Данченко та Богдан Ступка – перший мав стати його режисером, для якого вже навіть був здійснений переклад твору Генріка Ібсена, а другий – втілити Пера на сцені. Згодом Богдан Ступка неодноразово пропонував Петру Фоменку постановку на українській сцені, однак і цьому не судилося відбутися. Але театральні та життєві шляхи незвідані і підпорядковуються своїм законам, тому, напевно, недаремно мрію батька втілив на великій сцені син – Остап Ступка в головній ролі Пера Гюнта, що відбулось завдяки режисеру Івану Уривському . Варто зауважити, що Остап Ступка , один з тих акторів свого покоління, який абсолютно комфортно почуває себе в сучасній режисурі і щоразу готовий до експерименту разом з молодими режисерами. «Пер Гюнт» для Генріка Ібсена стає химерною розлогою ілюстрацією філософської тези-питання «Бути собою чи бути задоволеним собою?». І мож...

Цієї осені відеоверсію постановки Театру на Подолі «Камінний господар» в інтерпретації режисера Івана Уривського за 10 днів онлайн-показів уже переглянули понад 40 000 українців. Проєкт «Театр 360 градусів» перетворив виставу у світ доповненої реальності, завдяки чому у час ізоляції та пандемії українці могли піти до театру не виходячи з дому. Прем'єра ж вистави на сцені Театру на Подолі відбулась 29 лютого 2020 року. У головних ролях: В’ячеслав Довженко, Даша Малахова, Роман Халаїмов та Катерина Рубашкіна. Іван Уривський представив своє унікальне прочитання п'єси Лесі Українки і світового сюжету про Дона Жуана, про що ми розповідали у рецензії на виставу на сторінках ProТеатр . Проєкт «Театр 360 градусів» запрошує всіх українців до мультиформатного святкування 150-річчя легендарної поетеси Лесі Українки! Виставу «Камінний господар» за драмою авторки, починаючи з 25-го лютого і протягом місяця, покажуть по всій Україні у кінозалах, театрі та онлайн. Таким чином кожен охочий, не...

Коли журналісти і театральні критики розпочинають розмову про режисера Івана Уривського , то щоразу додають словосполучення «молодий режисер». У нас часто молодість асоціюється з недосвідченістю, однак до Уривського це не має жодного стосунку. Чи не кожна прем’єра режисера викликає резонанс і здобуває любов глядачів, театральної вимогливої спільноти та отримує заслужені нагороди. На цей раз Іван Уривський змінив свою основну театральну прописку на Київ і вже в статусі штатного режисера Національного театру Франка презентує прем’єру за п’єсою Теннессі Вільямса «Трамвай «Бажання» . Режисер, який кохається у класиці та щораз створює символічне павутиння нових смислових зрізів, цього разу представляє глядачу новий почерк – глибокопсихологічний аналіз однієї з найвидатніших американських п’єс. Приїзд екзальтованої, елегантної Бланш в гості до сестри і її неотесаного чоловіка в міські нетрі стає пасткою для білого метелика. Художник вистави Петро Богомазов   візуалізує ідейну форму ...

Театр на Подолі розпочинає роботу над великим проєктом – розробкою масштабного відеопродакшену, в рамках якого буде реалізовано зйомки вистав та сюжетів про внутрішню роботу театру. Проєкт ще під час карантину ініціювала Даша Малахова, оголосивши про перемовини щодо реалізації 3D зйомки свіжої прем’єри театру «Кам’яний господар». Даша Малахова зазначає: «Я вирішила зробити проєкт, використовуючи найновіші технології, щоб зняти український театр так, щоб в нього відразу захотілося піти. 10 онлайн прем'єр кожної вистави будуть абсолютно безкоштовними, а потім квиток на онлайн-показ можна буде купити в театрі. 10 вистав, по 10 прем'єр. 100 показів. Ще ми знімемо 10 документальних серій про український театр, про Театр на Подолі, про те, хто в театрі працює і як все працює. Покажемо як знімався наш проєкт і зробимо все, щоб ви побачили проєкт нашими очима і надихнулися». Раніше ми розповідали, що Даша Малахова і Театр на Подолі готують відеопроєкт за виставою "Камінний госпо...

В’ячеслав Довженко – актор, з яким асоціюється нова доба українського кінематографу. Чи не кожна нова його робота з найкращими театральними режисерами стає візитівкою Театру на Подолі. Його знімальний графік розписано на місяці вперед, як і час зустрічей та інтерв’ю, навіть у час пандемії. Та попри це ProТеатр зустрівся в теплий осінній день з В’ячеславом для неквапливої мистецької розмови з чоловічим характером pro : театр в час кризи; Дона Жуана, Домонтовича, Франка та Хвильового; театральні кордони, біографічне кіно та нові технології. Наприкінці традиційний гарячий бліц . Розмову вели   Даша Кашперська  та  Марія Шишкевич . Карантин для акторської професії і загалом для культурної сфери став неабиякою “ванною з льодом”. Що особисто вам дали ці місяці? Я скажу чесно, особисто для мене карантин не був стресом. По-перше, я абсолютно точно зрозумів, що я соціопат, тому що раптом з приємністю усвідомив, що нарешті ніхто не дзвонить, ніхто тебе не дьоргає, ніхто в гості...