"Камінний господар" Лесі Українки свого часу увійшов у світову літературу, як перший саме жіночий погляд на історію севільського спокусника, яка стала надбанням драматургії завдяки першій обробці цієї легенди іспанським монахом Тірсо де Моліна. І якось так сталось, що світові переспіви, зокрема літераторів доби романтизму, витворили зі славнозвісного Дона Жуана втілення лицарської свободи духу, однак першопочатково у де Моліна цей чоловік з легенди поставав передусім брехуном, переступником й уособленням антилицарства. Про що ж воліє говорити Іван Уривський зі сцени сучасного українського театру, звертаючись до теми донжуанізму мовою не Мольєра, Байрона, Гофмана чи Пушкіна, а саме поетичним логосом Лесі Українки? Глядач, якого встиг вже багатьма своїми постановками викохати Іван Уривський, йдучи на нову роботу режисера, чудово розуміє, що на нього чекає. А чекає на нього зріз прадавнього дуба, десятки, сотні, а почасти й тисячі кілець якого вказують на незліченну кіл...
Інформаційно-мистецький проект