У суспільстві, в якому знецінено найважливіші моральні принципи, продовжують і далі цькувати людину не тільки за здійснений вибір, а й навіть за право на нього. Як жити і яким чином. Вже не кажучи про одну з найбільш табуйованих і досі тем: а чи не краще смерть? Звісно ні, але коли лікарі чи саме життя ставить тобі діагноз, який засвідчує смертний вирок, це питання набуває найбільш гострих обрисів, відповідь на яке в нашому суспільстві досі звучить, як святотатство, й ім’я йому евтаназія. «Подорож Аліси до Швейцарії» Л. Берфуса в постановці Станіслава Мойсеєва на камерній сцені Театру Франка – це не кон'юнктурна історія з апріорно мелодраматичною складовою, що без сумніву зачепить найчерствішого глядача, адже хто ж не боїться безвиході своєї смерті. А це достеменно чоловічий по-німецьки стриманий погляд на проблему евтаназії для невиліковно хворих. Ця вистава позбавлена істеричного сентименту, проте відтворює в кожному образі напрочуд філігранно точно психофізику люд...
Інформаційно-мистецький проект