Перейти до основного вмісту

Публікації

Показано дописи з жовтень, 2021

Актори Національного театру Франка долучилися до реалізації мистецького проєкту “Емєль”

Десять композицій у виконанні сучасних українських і кримськотатарських артистів, створені в рамках нового культурологічного проєкту “Емєль” за підтримки Українського культурного фонду, через сучасну форму та звучання, покликані популяризувати автентичну кримськотатарську нематеріальну культурну спадщину. В проєкті взяли участь Наталя Сумська, Тетяна Міхіна, Олександр Печериця, Дмитро Чернов. Композиції, що виконують артисти, різні за жанрами та звучанням, передають багатогранну палітру музичного мистецтва кримських татар. Так, найновішим відео проєкту стала кримськотатарська народна пісня «Qara ker atım» («Коня гнідого осідлаю») у виконанні Дмитра Чернова. Пісня записана учасниками ансамблю автентичної української музики «Божичі» від Гюльше-апчє Емір-Амєтової, 1929 р.н., уродженки м.Євпаторія. “Всі, хто буде дивитись цей чудовий, дуже людський проєкт, моє побажання, як і у цій пісні - аби був мир!” - каже Дмитро Чернов. Ідея створення проєкту належить засновниці Громадської організ

"Пікова дама" або покарання вічністю

  Свого часу видатний хореограф Ролан Петі створив дві версії постановки "Пікова дама", обидві були пульсарами нової хореографічної думки. Першого разу основою балету став безпосередньо твір О.Пушкіна, а не лібрето Модеста Чайковського, хоч Петі й використав музику до однойменної опери Петра Чайковського. А вдруге, двадцять років потому хореограф не відтворив, а наново створив постановку на той же сюжет, однак використав музику Шостої симфонії Чайковського. Його "Пікова дама" передусім зберігала в собі ідейність твору Пушкіна, а не містично-трагедійне звучання видозміненого сюжету з лібрето Модеста Чайковського, та тяжіла передусім до оповіді про пристрасну одержимість грою Германа. Раду Поклітару, як відомо, хореограф-оповідач, який працює з вертикаллю сюжету, а не з подієвою розповіддю мовою тіла. Його "Пікова дама" не стає виключенням, а перетворюється на позачасову притчу про людські пороки. Він також, як і Ролан Петі (хоч і створює двоактний балет на

Слава Жила: "Маю надію, що у мене вийде історія любові із ТЮГом"

  ... Герман Герінг на Нюрнберзькому процесі казав: «Війна ніколи нікому не потрібна. Але для того, аби її розпочати достатньо сказати, що ворог готується до нападу та звинуватити пацифістів у зрадництві батьківщини! Всі чекали такого собі терориста, який прийде і підірве весь квартал Липок. Але так не сталося. Все тихо, мирно, благородно… . Нарешті вщухли бурі навколо результатів конкурсу на посаду директора-художнього керівника Театру юного глядача на Липках. І ми вирішили зустрітися з переможцем конкурсу, вже з чинним директором-художнім керівником театру Славою Жилою і з'ясувати те, що найбільше хвилювало весь цей час частину трупи ТЮГу, театральну спільноту та пересічних глядачів, а саме: чи продаватиме він землю театру, чи звільнятиме працівників і чи існує загроза скасування результатів конкурсу. Крім того, ProТеатр дізнався, які режисери вже невдовзі зможуть презентувати свої нові проєкти в Театрі на Липках. Розмову вели  Даша Кашперська   та  Марія Шишкевич . Наразі ви в

У зруйнованому храмі пам’яті

  Його п'єси було зіграно і на Бродвеї, і у Вест-Енді, у головних ролях були і є зірки першої величини – Ізабель Юппер, Даніель Отей, Робер Ірш, Фабріс Лукіні, П'єр Ардіті та інші. Нещодавно драматург увінчав свій творчий доробок першою режисерською кінороботою за власною п’єсою, чим додав черговий Оскар серу Ентоні Гопкінсу за головну роль в стрічці «Батько» і забрав свій. Як ви вже встигли здогадатись, йдеться про французького драматурга та режисера Флоріана Зеллера, чия п’єса на українську театральну сцену потрапляє вперше завдяки Стасу Жиркову . Факт того, що кіноадаптація п’єси самим автором зібрала за рік прокату найвищі кінонагороди, міг покласти на шальки терезів дві полярні думки для українського режисера: з одного боку, ставити Зеллера в Україні однозначно необхідно, а факт гучної кінопрем’єри тільки підживить інтерес українського театрального глядача до неї, а з іншого ­– є цілковито обґрунтована вірогідність, що порівняння вистави зі стрічкою не уникнути, а тим біль