Слава Жила: "Маю надію, що у мене вийде історія любові із ТЮГом"

 ...Герман Герінг на Нюрнберзькому процесі казав: «Війна ніколи нікому не потрібна. Але для того, аби її розпочати достатньо сказати, що ворог готується до нападу та звинуватити пацифістів у зрадництві батьківщини! Всі чекали такого собі терориста, який прийде і підірве весь квартал Липок. Але так не сталося. Все тихо, мирно, благородно….

Нарешті вщухли бурі навколо результатів конкурсу на посаду директора-художнього керівника Театру юного глядача на Липках. І ми вирішили зустрітися з переможцем конкурсу, вже з чинним директором-художнім керівником театру Славою Жилою і з'ясувати те, що найбільше хвилювало весь цей час частину трупи ТЮГу, театральну спільноту та пересічних глядачів, а саме: чи продаватиме він землю театру, чи звільнятиме працівників і чи існує загроза скасування результатів конкурсу. Крім того, ProТеатр дізнався, які режисери вже невдовзі зможуть презентувати свої нові проєкти в Театрі на Липках.

Розмову вели Даша Кашперська та Марія Шишкевич.

Наразі ви вже вступили в права директора-художнього керівника ТЮГу. Як пройшов для вас період після конкурсу? Чи спостерігали ви за всіма протестними рухами?

Я заслужений діяч мистецтв, лауреат премії Київська Пектораль тощо. Безумовно, я не міг не рефлексувати, адже я жива людина, яка, звісно, переживає за своє реноме. Я мирний житель, театральний діяч, чиє ім’я перебуває в топі театральних новин вже два роки поспіль. Так склалося, що скандали мене не покидають, але вони не мають під собою фундаменту. Все у світі суб’єктивно, а театр – так поготів. Тому люди, які зі мною незнайомі, не здатні дати мені об’єктивної оцінки. Історія з ТЮГом – це приклад класної інформаційної гібридної війни, коли «зелені чоловічки» виставляють дітей і жінок поперед себе. Це для мене абсолютно неетична ситуація та ще й зі стійким присмаком «путінщини». Ви собі не уявляєте, скільки до мене вже прийшло режисерів з пропозицією поставити виставу про ці події! Мені здається, головний текст на цю тему написаний 100 років тому – «Вишневий сад», який про боротьбу старого з новим зокрема. Я жартую вже про те, що я настільки історична особистість, яка вкотре ділить всю театральну тусовку навпіл. Я не мав можливості займатися творчістю в цей період, адже всі були на нервах. Проте зараз для себе визначив три основні напрями, на яких маю зосередити діяльність в Театрі юного глядача: театр як фінансово-господарська структура; театр як канал комунікації з глядачем і репертуар. Це складні, різносторонні вектори, об’єднані між собою, які потребують стовідсоткової заглибленості. Ця недолугість законодавства – місяць переходу від однієї влади до іншої – забагато. Дехто використовує цю бюрократичну складову для маніпуляцій та намагань приховати системні порушення. Мені здається, за весь цей період ТЮГ програв. Минуле керівництво інтенсивно знищувало свою напрацьовану фейсбучну аудиторію. Мені хтось розповідав, як почув у маршрутці розмову двох жінок: «Ти бачила, що відбувається в ТЮГу? Більше туди не піду!». Однобокість проплачених сюжетів досягала своєї цільової аудиторії, ніхто навіть не намагався висвітлити ситуацію об’єктивно. Навіть я повірив у те, що вся трупа виходить на протести і не хоче мене бачити на посаді. А коли я прийшов до театру, то зустрівся з багатьма людьми, у яких кілограми технічних, творчих та матеріальних проблем; які не виходили на протест та які потребують нормальних людських умов для творчості.

Хочеться поговорити предметно щодо основних заяв цього протесту. Адже донині звучав голос лише ТЮГу. Найперше, про що заявляє колектив – це те, що ви посприяєте буквальній ліквідації театру, а саме продажу будівлі/землі. На ґрунті чого взялась ця заява?

Я спілкувався із творчим персоналом театру: «Ось ви мене бачите. Розумієте, що я не та людина, яку описували. Ви дивилися частину вистав у театрі «Актор», ви чули про мене ще до цієї ситуації і знаєте хто я. Як можна було повірити у все це?». Звідки взялась ця заява?! В театрі є люди, які спеціально брешуть, що я говорив про реконструкцію. Мені здається, у нас немає в Україні прецеденту, щоб знесли театр і побудували щось на його місці. Фантастика – це класна штука, але я точно не хочу увійти в історію театральної України з таким реноме. Я подумав: якщо, не дай Боже, виникне така фізична загроза приміщенню, ми влаштуємо голодування в театрі, поставимо намети і не дозволимо цього зробити ні в якому разі.

Чимало вже ТБ-матеріалів, у яких йдеться про корупційну складову конкурсного процесу, багато закидів на адресу Департаменту культури КМДА. Зокрема, журналістка Світлана Леонтьєва згадує про десятки непрофільних громадських організацій, які віддавали свої голоси за вас. Чому виникла така кількість ГО у конкурсі? (і на що ці ГО впливають, адже згідно з законом, начебто враховується голос лише трьох?).

Комісія формується так: 3 голоси від колективу, які мають бути прийняті протоколом, 3 голоси від органу управління (органу засновника) і 3 голоси від громадського сектора. Що таке громадський сектор взагалі? Це незалежні громадські організації. Якщо ви десь побачите прізвище Жила або когось з моїх родичів серед очільників або членів цих організацій, тоді це вже буде конфлікт інтересів. ГО подають свої кандидатури на участь в комісії, їх обирають методом прозорого жеребкування. Це законодавством прописана процедура для будь-якого конкурсу. Представникам ГО пропонується прийти і витягти ці імена. Світлана Леонтьєва підтверджувала в своїх відеозаписах, що за колишнього керівника йшла голосувати певна кількість ГО. А від кожної ГО по три особи. Тобто у жеребкуванні брало участь близько 30 людей, вже завчасно заангажованих за минулого керівника, зі слів телеведучої Леонтьєвої. Тобто журналістка доказово розповідає про корупційні махінації тогочасного керівництва ТЮГу.

Своїх особистих ГО я не маю. Слід просто передивитися відео конкурсу і визначити переможця. Думаю, 90% глядачів сказали б: «Оцей з вусами давав нормального спіча і я би проголосував за нього». Повірте, я самокритичний, але мені здається, що це було видно незаангажованим оком, хто готовий до конкурсу та краще всіх розбирається у сучасному театральному процесі.

А чи дійсно кількість ГО впливає на рішення комісії, чи дає перевагу якомусь з кандидатів?

На мій погляд, це придумана історія. Кількість ГО, яка бере участь лише у жеребкуванні, точно ні на що не впливає. Ми зараз перейшли на нову стадію з’ясування правомірності всього конкурсного процесу – йде судовий розбір. На такому притомному рівні і має відбуватися з’ясування правди в нашій демократичній країні.

Хто подав позов?

Віктор Сергійович (ред. – Гирич) проти Департаменту культури.

Чи є наразі загроза визнання конкурсу недійсним?

Безумовно. На це дасть відповідь лише суд. Я вірю в незалежність цієї гілки влади. Вже було перше засідання, і клопотання про призупинення рішення комісії щодо призначення нового керівника не було задоволено.

Яке формулювання позову?

Наскільки я розумію, то визнати конкурс недійсним. Чесно скажу, я не бачив текст самого позову. Знаю, що йдеться про те, що конкурс відбувався з численними порушеннями. Кожен має на це право – подати до суду.

Вам доведеться зараз входити на кризову платформу театру. Як працювати з колективом, який проти тебе? Як задовольнити їх вимоги?

Частина колективу ще впродовж цього процесу була не на стороні протестів. Частина колективу утримувалася, частина була за мене, частина – проти. Стокгольмський синдром ніхто не скасовував. Тепер ТЮГ – це відкритий майданчик для всіх, а головне – для творчості. Можна побачити, в якому стані знаходиться залаштункова частина театру – складається враження, що матеріально-технічна частина оновлювалася в 2001 році. Мені здається, в такому ж стані перебував і колектив театру. Не весь, але мені відомо про численні звільнення тих, хто не погоджувався з думкою Віктора Сергійовича.

А де ці люди, чому вони про це не говорять?

Гладкий, Скорик, Радіонов, Усов та інші про це говорили на просторах Facebook. Більшість людей вже частково пережили, забули, поставили хрест на тих своїх історіях, і більшість з них, маючи в ТЮГу колись топові вистави, кажуть, що не хочуть туди вертатися, їм не цікаво. Це доводить те, що нічого не буває вічно. Моє завдання – створити всі умови для того, щоб колектив працював, розвивався і їм було комфортно, це суперважливо. І, повірте, я з вами не заграю, коли скажу, що якщо у мене це не виходитиме, то є вірогідність, що я звільнюся і піду з театру. Зараз життя набуло іншого ритму, ти не знаєш, що буде завтра. Хто думав, що я звільнятимуся з успішного театру «Актор»? Я не думав.  Але якщо мене завтра покличуть очолити Камершпіле (ред. – мюнхенський камерний театр), звісно я не скажу: «Я не могу, у меня елки в ТЮЗе» (ред. – сміється).

Крім колективу виникла проблема й з глядачами, адже вся медійна кампанія зараз спрацювала проти вас, бо з вашого боку не було жодної інформації. Чи публікація відкритої вашої програми, такого собі бізнес-плану не могла б вирішити цю проблему?

У суботу о 12:00 на «Поліанні» був повний зал. Мені здається, половина колективу ще не знає, як я виглядаю, бо я періодично заходжу на службовий вхід, а мені кажуть: «А ви хто?!». А глядачі тим більше не знають. Глядача ми не заспокоїмо нашою майбутньою спеціально розробленою комунікаційною стратегією. Моє завдання – створити театр як місце, куди кожен киянин може прийти сам і привести дітей. Місце, де має з’явитися світла енергія.

Що за історія з появою другої сторінки театру на Facebook?

Там адміністратор один з акторів із відомим прізвищем театральної династії, який досі не надав доступ до сторінки театру. Зараз ми беремо в штат помічника художнього керівника, який буде займатися SMM, і ми точно будемо реконструювати сайт. Я думав, що буде трішки легше і доведеться лише розвивати театр, а не витягати з болота. Це претензії не до акторів, це про менеджмент і все, що з ним пов’язано: господарство, туалети (3 унітази на 171 людину), душові кабіни (із совковим синім кахлем), буфет, якого немає, комунікаційні засоби (фасад затягнутий банерами, ніби торговий центр), склад декорацій в коридорах, три автівки, які згнили, відсутність гардеробників, яких попередній керівник просто прибрав зі штату, +16 градусів взимку, задуха в залі влітку.

Театр на Липках - це театр для юного глядача чи театр для дорослих? Зараз розподіл репертуару приблизно 50% на 50%. Яким він буде за вашого керівництва?

Театр юного глядача.

Ця назва?

Ні, поки не відомо, якою буде назва, зараз ми ще не співпрацюємо з брендинговою агенцією. Я думаю, що ми залучатимемо громадськість до обговорення цього питання, але це, безумовно, театр для дітей. І це моя основна позиція. У нас в репертуарі буде 25% вистав для дорослих,  75% – для дітей. Мені взагалі дивно, що до цього так не було. Кажуть, що я не маю жодного відношення до дітей, але мої перші постановки в «Акторі» – це саме дитячі вистави «Лускунчик» і «Попелюшка», які йтимуть і  цього сезону. У мене двоє дітей, тому хочеться, щоб вони не тільки сиділи в телефоні, а щоб і до театру ходили. І я б хотів водити їх не лише на дорослі вистави. Мій 9-річний син дивився у Театрі Франка «Лимерівну», вона йому сподобалась, а «Війна» була складнішою. Водив його на свою постановку «Вишневий сад», він сказав, що йому нудно. Я ріс на дорослих виставах. У мене залишились в голові слайди з «Гамлета» Петра Ластівки в оформленні Александровича-Дочевського і з костюмами Богатирьової. Також у спогадах лишилась історія, як я дитиною був на виставі у Тернопільському театрі, грали «Наливайка», батько грав одного з козаків. В одній зі сцен його розстрілюють, він падає, в залі тиша, а мені років 4–5, і я на весь зал кричу: «Мама, папу убили!». Дитяча травма на все життя (ред. – сміється).

Чи є наразі в репертуарі вистави, які, на вашу думку як нового керівника, збігаються з вашим баченням вектору ТЮГу?

Всі вистави, які йдуть на цей момент, залишаються у репертуарі. Віктор Сергійович на своїх останніх зборах колективу сказав, що знімає всі свої вистави з прокату. Але це чутки, ніяких офіційних документів я не бачив. Я думаю, що театр має свій природний процес. Коли виходитимуть нові вистави, будуть зніматися старі. Є застарілі вистави, які йдуть по 15 років, але якщо, наприклад, «Поліанна» збирає повну залу, думка художнього керівника не може впливати на те, чи має ця вистава йти. Я ходжу зараз на вистави ТЮГу, дивлюсь кожну і роблю висновки. Є актори, яких чутно, видно і які діють на сцені – це перспективна трупи.

Ви наголошували на тому, що Театр на Липках - це передусім театр для дітей, який має бути адаптований до сучасності, типу Marvel чи DC. Чим тоді театр Супергероя Ромео буде відрізнятись від пародії на комікс?

Я люблю світи Marvel, люблю DC, мені цікаво, що вони створюють. Я кажу про театр супергероїв у розумінні візуальної складової і комунікаційної стратегії. Безумовно, діти будуть приходити і дивитися Шекспіра, адаптованими будуть тільки зовнішні елементи. Ромео має мати такий привабливий та класний вигляд, як Тоні Старк – це питання до фотографів та дизайнерів. Популяризація акторів має бути обов’язковою.

Чи збираєтесь співпрацювати з дитячими письменниками, щоб, можливо, адаптувати їхні твори для сцени?

Ще декілька років тому я надумав поставити Катю Бабкіну «Шапочка і кит». Ми подавалися на УКФ, але не пройшли відбір. Думаю, ми цю ідею зможемо втілити в ТЮГу. Безумовно, я відкритий для всіх пропозицій. Вже є домовленість про те, що Ахтем Сеітаблаєв ставитиме кримсько-татарські казки. Вероніка Літкевич робитиме казки Оскара Уайльда, п’єса буде сучасна. Ми вже розписали репертуарні плани до кінця 2021 року, є плани й на 2022 рік. Давид Петросян поновлюватиме «Пітера Пена». Хочеться театр зробити відкритим для молодих режисерів, які б мали можливість пропонувати свої ідеї. Треба не просто принести п’єсу, треба принести ідею, яка запалить серця всіх.

А як щодо кадрової політики? Трупа ТЮГу висловлювала побоювання, що їх звільнять, як колись Слава Жила це зробив у Театрі «Актор».

У театрі «Актор» не звільнили жодної людини. Кейс цього театру доводить – Слава Жила успішний директор-художній керівник. Тоді Департамент ставив переді мною певне завдання: я повинен був сформувати власну трупу Театру. Коли я туди прийшов, там не було жодного штатного працівника. Стався конфлікт через звільнення попередньої директорки за її посадові порушення, вона написала заяву за власним бажанням, адже не хотіла, щоб проводився глибокий аудит, актори трупи намагалися повернути Тетяну Шестопалову до театру, вдалися до шантажу, але у них нічого не вийшло. У той момент з театру пішли російськомовні актори, і Слава Богу. Варпаховська пішла зі своїми антрепризами у Театр російської драми, забравши свої декорації, які навіть не були на балансі театру. За 5 років у театрі «Актор» відбулися суперські прем’єри (і не суперські теж), чудові соціальні проєкти, грантові, популярні скандальні вистави. Це класне та справжнє життя театру. Можу побажати іншим камерним театрам, щоб з ними відбулася така ж чудова історія. А це все було за умов: 2 дні на тиждень, відсутність репетиційного майданчика, брак фінансування, і лише за останній рік нам дали академічну надбавку. Повірте, зробити більше було неможливо. Маю надію, що у мене вийде історія любові із ТЮГом. У ТЮГу будуть працювати ті, хто хоче служити саме в цьому театрі. Зараз поставлена задача від КМДА: Театр юного глядача на Липках має стати кращим дитячим театром столиці!

Що зараз з фінансуванням ТЮГу? У вас в програмі грандіозні плани на капремонт тощо. Як збираєтесь залучати кошти?

Колись, коли заходили фашисти до Києва, радянські війська замінували і підірвали Хрещатик. У мене саме такі асоціації зараз, бо касу театру мені залишили пусту. Тому дуже розраховуємо на приватні інвестиції. Будемо плакатись і просити у провладних структур, в планах подаватися на гранти, щойно з’являтимуться якісь цікаві ідеї. Найцінніше для мене – це люди, які працюють в театрі – головний капітал. Найнеобхідніше – створити для них гідні умови для творчості.

Чому вирішили подаватися на конкурс саме в ТЮГ, чому не в Театр російської драми, де також нещодавно відбувся конкурс?

Театр «Актор» – не настільки масштабний кейс, щоб керівництво країни оцінило такого кандидата на посаду очільника російської драми, як я. Мені здається, що цей театр ще не готовий до трансформації, у керівництва країни немає такого запиту. А в просторі ТЮГу сьогодні створено всі умови для апгрейду.

Театр «Актор» себе вичерпав як проєкт після «Вишневого саду»? Адже видавалось, що у театру якраз відкрилось цим нове дихання.

Я маю надію, що ця вистава саме є поштовхом для театру. Давайте подивимось, як розвиватимуться події. За певний час буде конкурс або інші зміни щодо цього театру. «Вишневий сад» – це одна зі сходинок, до якої дійшов театр, переміг і запланував йти далі вгору.

Ви часто їздите за кордон і ходите там у театри. Що б ви хотіли перейняти у них і втілити в ТЮГу?

Я хочу, аби цей театр став настільки класним, щоб його можна було запросити за кордон з комерційними гастролями для дітей. 1\4 переглянутих мною вистав за кордоном – це дитячі вистави. Те, що я бачив, це класний рівень роботи з дітьми. Загалом, такі потужні історії, як у Слави Полуніна, чи мюзикл «The King Lion» у нас не представлені, але мені б хотілося створити продукт такого рівня. Це не відбудеться вже завтра, але я намагатимуся зробити це післязавтра.

І наостанок: ви можете назвати 3 перші кроки, які ви зробите, як директор Театру на Липках?

Я вже зазначав три основні напрями, тому з огляду на них будуть такі кроки: це ремонтні роботи зі створення комфортних умов для персоналу театру; це створення брендбуку і організація процесу випуску нових сучасних прем’єр. Ми на старті створення найкращого дитячого театру країни. Не перемикайтесь!