ProТеатр

Що ж хорошого глядач зміг винести зі свого карантинного споглядання найкращих світових постановок? Передусім те, що театр – це пульсуюча кров у венах, яку треба відчувати безпосередньо в доторках до тіла вистави, а не крізь екран монітора. Крім того, це був неабиякий компоративний досвід, який дав можливість   зробити хоч і дозовані, але щеплення стильового смаку. Є сподівання, що український глядач матиме треноване око. На прем’єрі «Крум» в Національному театрі Івана Франка можна було протестувати своє нове уміння, адже не покидало відчуття, що перед глядачем кадр саме з того баченого європейського театру. Але про все згодом. П’єса ізраїльського драматурга Ханоха Левіна «Крум» з літературознавчого погляду не вирізняється текстовою самобутністю. Це середньостатистичний твір, крізь сторінки якого проступає Ізраїль 70-х років в усій його невідворотній непринадності, а підняті в ньому проблеми засобами мінорних штампів були вже колись виписані класиками. Його п’єса – це оповідь про л...

Театр «Золоті ворота», Молодий театр, а ось тепер і Театр драми і комедії на лівому березі Дніпра. Легендарна вистава та історія прибилась до нового берега і буде його тепер триматись. Чорнобильська зона, 86-річна баба Пріся, її донька Славка, яку кинув чоловік, хворобливий онук Вовчик, примара сучасності та закону дільничний Вася. Бюстик Леніна на столі, згадки про згущонку, як свято та єдине, що зв’язує їх із «зовнішнім» світом –  це брехунець на стіні, що транслює улюблену пісню бабці «Земля» Софії Ротару і, часом, моторошні новини з того «чорного» світу.  Павло Ар’є разом зі Стасом Жирковим втілили посттехногенну картину зайвих людей, що не вписуються в сьогодення «законного світу». Хто такі «люди зони»? Примари, експонати чорнобильської кунсткамери, люди поза законом чи вони навпаки більш справжні, ніж ті, що перебувають за цією окресленою межею, ті, хто навіть не мають імен, лише кодово названі «сталкерами». Баба Пріся як архетип (український і загально...

23 лютого у київському Театрі на Подолі покажуть прем’єру рок-мюзиклу за мотивами Революції Гідності – « Got To Be Free або Маєш бути вільним » .  Свого часу відомий банкір і філантроп   Володимир Лавренчук записав разом з друзями-музикантами альбом Got to be free. Спочатку було створено приблизно 20 музичних композицій, котрі, як зазначає сам автор, стали його власною рефлексією на події періоду Революції гідності.   Потім ця музична основа обросла сценічною історією. Протягом чотирьох років рок-мюзикл пережив не одну трансформацію. До проекту свого часу долучались такі   митці, як Сергій Проскурня, Дмитро Лазуткін, Данило Білак та фронтмен гурту  KozakSystem Іван Леньо, що дебютував в головній ролі в перших показах мюзиклу. «Got To Be Free» позиціонується як альманах-рефлексія про естетику протесту, вибір, оновлення і єдність, що приніс Майдан. Від часу свого створення постановка вже проходила свою апробацію на закритих показах у Києв...

Молодий режисер Давид Петросян , про якого після постановки «Буна» заговорив весь театральний Київ, а вистава «Земля» ввійшла в ТОП театрального експертного рейтингу «Київський рахунок»,  19 лютого випускає нову виставу « DreamWorks » в Театрі на Подолі. Мелодраматична екзистенційна історія Івана Вирипаєва ілюструє сучасну модель стосунків. Режисер зазначив: «Ця п’єса з нетрадиційною композицією дуже гарно вписується у нетрадиційну архітектуру цього театру, його нову історію, нову віху». Обов’язки художник а -постановник а , художник а з костюмів, автора  музичного оформлення та художник а з освітлення також взяв на себе Давид Петросян . Репетиційний процес з акторами тривав 2 місяці, проте підготовка до зустрічі з ними, як каже режисер, зайняла навіть більше. Як йдеться в анотації, головний герой Девід, роль якого виконує В'ячеслав Довженко , після смерті дружини не може відпустити її і продовжити жити далі. Часто він з нею розмовляє і відмовляється п...

В Японії лише за чотирма театрами - бугаку, бунраку, кабукі і ногаку - закріпився статус «традиційних». У країні досі існують виконавські мистецтва, безвісти зниклі на азіатському континенті. Виниклі в свій час під прямим впливом ритуальної та ігрової культур Китаю, Кореї, Індії, Тибету, Персії (а в ідейному плані - шаманізму, синтоїзму, буддизму, конфуціанства, даосизму, індуїзму), ці виконавські мистецтва збереглися в Японії і донині. Фото актора з вистави театру Один з найвідоміших традиційних японських театрів - це театр кабукі. Початок жанру кабукі поклала Ідзумо-но Окуні 1603 року, коли стала виконувати ритуальні танці у висохлому руслі річки, а також на багатолюдних вулицях Кіото. Пізніше Окуні стала додавати до своїх танців світські й романтичні сцени під акомпанемент різних музичних інструментів. З ростом популярності Окуні стала виступати на сцені й зібрала свою трупу, що складалась тільки з жінок . Театр став відомим і виступав навіть перед імператором. Пі...

Постановки Еймунтаса Някрошюса були непростими, метафоричними, заплутаними, образними. Він творив у дусі символізму, по суті розповідаючи зі сцени не зміст літературного твору, а складаючи притчу. New York Times писала про "Гамлета" Някрошюса: "Емоції, якими мучаться його персонажі, так само прості і зрозумілі, як сили природи". Серед постановок Някрошюса найрізноманітніші твори: від Чехова з Пушкіним до Гете і Старого завіту. Його постановки завжди викликали бурю емоцій - від чистого захоплення до яскравої неприязні. Саме тому ProТеатр хоче запропонувати вам переглянути 5 його геніальних вистав у вільному доступі на Vimeo. 1."Квадрат" 1980 2.  "Дядя Ваня" 1986 3. "Ніс" 1991 4. "Гамлет" 1997 5. "Отелло" 2001