Уявімо, що вам довелося б вступити в діалог з класиком магічного реалізму Габріелем Гарсією Маркесом , який колись розповів "Неймовірну і сумну історію про простодушну Ерендіру та її жорстокосердну бабцю". Досить того, що сам Габо ніколи не прикрашав свою непривабливу, а часом і огидну дійсність, вам доведеться подивитись на цю історію крізь призму ядовитого, позбавленого цноти світу постоталітарних країн. Безсумнівно, вам захочеться чимдуж тікати від самих себе і цього демонстративно цинічного видовища, про що й попереджає Максим Голенко в своєму прев ` ю до нової роботи "Ерендіра не хоче вмирати". Що ж очікувати глядачу? А не менше і не більше, як фірмовий стиль Максима Голенка, який виростив "дикий" перець чилі на сцені Театру драми і комедії. І хоч ми і розпочали цей огляд із самого Габо і його першоджерела, не варто забувати, що саме Лєна Лягушонкова як авторка п'єси налаштовує вектор ідей сюжету у необхідному напрямку, актуалізуючи його у наш...
Інформаційно-мистецький проект