ProТеатр

  Одна з найулюбленіших новел української сцени “Сойчине крило” Івана Франка коли-не-коли з’являється на українській сцені, переважно потрапляючи в межі інтерпретаційних наративів шкільної програми. Одна з найболючіших проблем сучасної освіти – це її рамкова обмеженість відповідями “а”, “б”, “в” “г” в екзаменаційному аркуші ЗНО особливо, що стосується гуманітарних наук. Українські “освітяни” активно прагнуть втулити складні “вікові” твори не тільки в голову 15-річного підлітка-зумера, а що гірше – здійснити акт насилля інтерпретації мистецтва, розіп’явши всі сенси на хресті чотирьох відповідей тестового запитання. І крім цих обмежених літер, зрештою, нічого в пам’яті зі шкільної програми і не лишається. Слава Жила чемно, але з притаманним йому зухвальством переступив усі заяложені прочитання легендарної новели, жирним маркером закреслив зверхність академізму традиції, запросив у галюцинацію за твором Франка, чітко визначивши акцент своєю усіченою назвою “Сойка”. Ця Жінка… як колис...

  ... Герман Герінг на Нюрнберзькому процесі казав: «Війна ніколи нікому не потрібна. Але для того, аби її розпочати достатньо сказати, що ворог готується до нападу та звинуватити пацифістів у зрадництві батьківщини! Всі чекали такого собі терориста, який прийде і підірве весь квартал Липок. Але так не сталося. Все тихо, мирно, благородно… . Нарешті вщухли бурі навколо результатів конкурсу на посаду директора-художнього керівника Театру юного глядача на Липках. І ми вирішили зустрітися з переможцем конкурсу, вже з чинним директором-художнім керівником театру Славою Жилою і з'ясувати те, що найбільше хвилювало весь цей час частину трупи ТЮГу, театральну спільноту та пересічних глядачів, а саме: чи продаватиме він землю театру, чи звільнятиме працівників і чи існує загроза скасування результатів конкурсу. Крім того, ProТеатр дізнався, які режисери вже невдовзі зможуть презентувати свої нові проєкти в Театрі на Липках. Розмову вели  Даша Кашперська   та  Марія Шишкевич...

Театр «Актор»   взяв у руки палаючий сірник і підніс його впритул до театральних переконань консервативних столичних театралів, а також до очікувань завсідників цієї сцени. Грати з вогнем у своєму театрі наважився Слава Жила , запустивши у його стіни привид Антона Чехова і скелетовану примару «Вишневого саду». Говорячи про скелет саду, передусім акцентуємо на позачасовості інтерпретації тексту, на виокремленні з нього певних смислових гілок і звісно на стилістично-естетичній манері постановки в рамках трилеру, готики і певної макабричності. Слава Жила як далекоглядний і вправний менеджер цілком свідомо обирає ризик для своєї постановки, вступаючи   у зухвалий діалог із Чеховим і використовуючи доволі популярні ігрові та стилістичні прийоми сучасних театральних постановок. Та й він чудово знає, як полоскотати широку аудиторію  «маспопом». Чеховщина «Вишневого саду» постає тут у виразному своєму розпаді і зотлінні. Художниця-постановниця Алія Байтенова   підкреслює це...

Театр "Актор" представив глядачам гейміфіковану ітерактивну онлайн-виставу "Містер Баттерфляй" у Zoom, підготовка якої супроводжувалась неабияким медійним скандалом, про який ми не можемо не згадати. Він розгорнувся навколо оприлюднення однією київською акторкою приватного діалогу продюсера Слави Жили з іншою акторкою, в якій йшлося про пропозицію "непристойної" ролі в новій виставі. Цей інфопривід породив велику онлан-дискусію, скажімо під кодовою назвою "18+", про насилля в театрі, про коректність та етичність тих чи інших пропозицій, які роблять роботодавці/режисери акторам у рамках їх роботи в театрі. Зокрема йшлось і про об'єктивізацію жіночого тіла, сексизм та харасмент. На полі дискусії зіткнулись два табори: прибічники тих, хто вважав оприлюднений діалог прямим доказом наявності вищеперерахованих проблем в українському культурному просторі та й загалом у соціумі, та тих, хто не вбачав в оприлюдненому (хоч і не коректному) тек...

  Після завершення карантину театри відкриють нарешті свої двері для глядачів, деякі з них поновлять свою роботу з прем’єр. Так в театрі «Актор» заплановано прем’єру за Ісааком Зінгером «Тойбеле та її демон» . Pro Театр взяв коментар у режисера вистави Ігоря Білиця , який розповів про головні концепти майбутньої прем’єри. Пане Ігорю, «Тойбеле та її демон» Ісаака Зінгера у вашому прочитанні – це буде казка про кохання з присмаком містики, жива людська історія про маски, і що приховано під ними, чи еротична філософська притча в дусі Декамерона? - Дуже гарні епітети, я б взяв один з них) Щоб дійти до визначення жанру, чи в двох словах виразити про що буде вистава, потрібно уявити конус. Його основа це те, з чого ми починаємо, а вершина - відповідь на ваше запитання. Тож… в нас є текст, акторський склад та місце реалізації (сцена театру “Актор”). З текстом ми працюємо дуже ретельно, кожну фразу приміряємо на те, що ми хочемо побачити на прем'єрі. А ми точно не хочемо поб...

1.   Вистава Влади Бєлозоренко  «Схід – Захід» – це робота, яка складається з 5 маленьких дитячих п'єс , написаних підлітками зі сходу і заходу України (під керівництвом Наталії Ворожбит ) в рамках проєкту «Class-Аct» . 2.   Цей унікальний проєкт дає можливість звучати дитячому голосу з театральної сцени завдяки професійним акторам. Режисерка зшиває 5 п’єс в динамічну драматургічну картинку , не лишаючи жодного місця провисанню. Вдало обрано інструмент наскрізного лейтмотиву, що закладено в образі німої маленької щирої дівчинки, яка своїми мізансценами малює переходи від однієї п’єси до іншої і завершує виставу кодою власної долі. 3.   Перша частина вистави викликає вир позитивних емоцій від споглядання побутових насичених гумором сцен. Але перш за все, ця вистава – це надзвичайно вдалий майданчик для реалізації багатьох акторських перевтілень . Поряд з молодими акторами Віталієм Ажновим, Оленою Олейніковою, Апполінарією Василиною, Вікторією Мушт...