8 причин побачити виставу "Схід - Захід"

1.  Вистава Влади Бєлозоренко «Схід – Захід» – це робота, яка складається з 5 маленьких дитячих п'єс, написаних підлітками зі сходу і заходу України (під керівництвом Наталії Ворожбит) в рамках проєкту «Class-Аct».

2.  Цей унікальний проєкт дає можливість звучати дитячому голосу з театральної сцени завдяки професійним акторам. Режисерка зшиває 5 п’єс в динамічну драматургічну картинку, не лишаючи жодного місця провисанню. Вдало обрано інструмент наскрізного лейтмотиву, що закладено в образі німої маленької щирої дівчинки, яка своїми мізансценами малює переходи від однієї п’єси до іншої і завершує виставу кодою власної долі.

3.  Перша частина вистави викликає вир позитивних емоцій від споглядання побутових насичених гумором сцен. Але перш за все, ця вистава – це надзвичайно вдалий майданчик для реалізації багатьох акторських перевтілень. Поряд з молодими акторами Віталієм Ажновим, Оленою Олейніковою, Апполінарією Василиною, Вікторією Муштей, Олександром Жилою та Петром Русанєнком надають максимального об’єму п’єсам прими українського театру  Олеся Жураківська та Римма Зюбіна. Акторський розподіл зроблено таким чином, що кожен має непересічну можливість наповнити фарбами свої образи, зарядити їх власною харизмою (будь то дівчинка, що втратила сестру, чи вайлуватий нахабний кіт). І це однозначний виграш вистави, однак не останній.

4.  Олеся Жураківська та Римма Зюбіна, наче два хребта по обидва боки дії, тримають її в рамках хорошого театрального смаку. Вся концепція вистави, не дає їй шансу навіть в комедійній частині скотитись до легкого капусника. Римма Зюбіна як актриса надпотужної енергетики прошиває своїми різноплановими, кардинально різними образами (від грузина безхатченка, голосу з потойбіччя до старезної хитрої бабці) всю виставу, нанизуючи на них, наче на стрижень, кожну з історій п’єс.

5.  Проте не все так наївно і по-дитячому просто, як можна представити, з огляду на факт постановки за непрофесійною підлітковою драматургією. Здавалося б, як можна порівнювати реалії існування на мирному заході України і фронтовому сході? Що спільного між Авдіївкою та Чопом? А спільне є – це те, що у кожного свої лінії фронту і, навіть, на мирному заході не кожен віднаходить своє безхмарне дитинство. Ці невеличкі історії підкорюють своєю безпосередністю та щирістю, але водночас є не такими простими, як здаються на перший погляд. Діти говорять про закоханість і втрати, про сім’ю та її цінності, про біженців та війну.

6.  Кожна ця історія має другий план, внутрішній потенціал вираження дитячого світобачення. І дитинство припиняється там, де виникає соціальне сирітство, незахищеність ні перед минулим, ні перед майбутнім: будь то реалії західного містечка, все життя якого заточене на видобуток бурштину, чи ніби прифронтовий, але далекий від проблем війни Харків, що приймає до себе хлопчика біженця з розбурханою трагедією бойових дій на його землі душею.

7.  Щирість і надія – головний лейтмотив кожної п’єси. І саме це почуття вистава лишає після себе. І вчить дорослих вірити в мрію, що є найважливішою здібністю кожної дитини, для якої і Україна – це не зшита тканина із шматків Заходу, Сходу, Півночі і Півдня, а суцільне полотно, на якому розкидано не просто людей/громадян, а маленьких і великих особистостей, зі своїми страхами, бідами і надіями.

8.   Це перша вистава, яку після звільнення з російського полону відвідав Олег Сенцов. Щоразу по закінченню вистави до звільнення режисера актори виходили з табличками #FreeSentsov.

Текст: Даша Кашперська

Фото: прес-центр театру «Актор»