Ігор Білиць pro свою майбутню прем'єру в театрі "Актор"

 

Після завершення карантину театри відкриють нарешті свої двері для глядачів, деякі з них поновлять свою роботу з прем’єр. Так в театрі «Актор» заплановано прем’єру за Ісааком Зінгером «Тойбеле та її демон». ProТеатр взяв коментар у режисера вистави Ігоря Білиця, який розповів про головні концепти майбутньої прем’єри.

Пане Ігорю, «Тойбеле та її демон» Ісаака Зінгера у вашому прочитанні – це буде казка про кохання з присмаком містики, жива людська історія про маски, і що приховано під ними, чи еротична філософська притча в дусі Декамерона?

- Дуже гарні епітети, я б взяв один з них) Щоб дійти до визначення жанру, чи в двох словах виразити про що буде вистава, потрібно уявити конус. Його основа це те, з чого ми починаємо, а вершина - відповідь на ваше запитання. Тож… в нас є текст, акторський склад та місце реалізації (сцена театру “Актор”). З текстом ми працюємо дуже ретельно, кожну фразу приміряємо на те, що ми хочемо побачити на прем'єрі. А ми точно не хочемо побачити історію самотньої жінки, що (вкотре) закохалася і страждає від своєї любові  НІ! Ми хочемо побачити сильну жінку, чиї ментальні, психічні і духовні масштаби набагато ширші, ніж те середовище, в якому вона існує та серед тих особистостей, де вона не може по-справжньому себе проявити. Акторський склад отримав завдання - як передати історію, не прикидаючись старим євреєм 19 століття. Взагалі, як бути  "ніким", не прикидаючись. Як уникнути обману, хоча б себе самого. 

Місце нашої історії - чорний кабінет, обмежений тільки одним кутом зору. Глядач має замислитись - як це існувати в коробці? Але це зовнішні фактори, а ще потрібно уважно працювати з задумом автора, його пропозиціями. Так як сам Зінгер та Фріман пропонують в центрі поставити секс з демоном, то ми йдемо за цим посилом. Тому “еротична драма” найбільш точне визначення. Якщо трохи заглиблюватися в проблему, то це історія про те, як середовище або оточення затискає особистість до такої міри, що людина втрачає психічну рівновагу. Секс - одна з найбільш табуйованих тем, навіть зараз, коли немає цензури, все одно ми не можемо з легкістю відверто говорити про секс. Чому? Я себе запитую і намагаюся відповідати постановкою.

Чи побачимо ми у виставі польсько-єврейський бекґраунд п’єси?

- Ми дуже довго визначалися зі Славою Жилою з п’єсою. І це була його пропозиція. Я боявся, що там демони, що знову нещаслива жіноча доля, але Зінгер - це супер сміливі теми, це надзвичайно сумний гумор. Тому тема п’єси універсальна для будь-якої національності. Такі ж постаті, такі ж заборони, кліше та відносини. Звичайно, всі назви, імена, іудейські свята, які згадані в тексті Зінгера, потребують вивчення. Ми навіть святкували Пурим, принаймні намагалися. Я дуже заглибився у вивчення демонізму в Каббалі. Тому все це впливає на постановку. Герої та героїні представники єврейської культури, а отже, потребують особливого ставлення до оточуючого світу та взаємовідносин.

Розкрийте таємницю складу вистави: хто працюватиме в головних ролях Тойбеле та Алханона. 

- Я боюся кастингу, завжди себе погано почуваю, інколи потрібно комусь відмовляти через те, що типаж може не попасти в уже сформований акторський ансамбль. Це тупо. Тому цей раз я себе обмежив кастингом. Тож працюю з уже знайомими мені акторами та актрисами. Роль Тойбеле буде виконувати Вікторія Муштей, з нею я працював у виставі “Бійцівський клуб” теж театру «Актор». Нам не потрібно довго знаходити слова, щоб зрозуміти одне одного. Віка взагалі не буде залишати сцену протягом вистави. Вона є центром нашої історії. На роль Алхонона два актори - Мішіко Кобалія та Олексій Доричевський. Різні актори, але з дуже потрібним мені акторським темпераментом. Бо їм потрібно грати водночас два образи: забитого і тихого Алхонона та сексуального демона Гурмізаха.

 Яке перед ними стоїть головне завдання?

- Ой… Я їм сказав так: “Знайдіть ядро образу і не думайте про нього впродовж вистави. Будьте серферами, що спіймали хвилю і летять на ній упродовж вистави”. Нічого не зрозуміло, правда?) Є деякі сцени, де не потрібно взагалі тримати якийсь образ, просто потрібно там перебувати цілковито. Є сцени, де є награвання. Я не знаю, що з цього вийде. 

 Глядачі вже мали можливість побачити яскраву афішу до вистави, в центрі якої головні герої, яких огортає спалений папір. Розкажіть докладніше про цей концепт і про роботу художника над виставою.

- Так, дуже гарне фото і афіша. Це робота Дарії Тищенко-Журавель, мені дуже подобається. Я хотів максимально зменшити на афіші всілякі містифікації. Зараз дві гарні сексуальні людини. Гарно! У нас не буде у виставі художника, а точніше цю роль буде виконувати оператор -  це наш художник. Якась частина вистави буде передана через відео. І це не проста робота, бо в театрі не можна просто запустити на екран проекцію і почекати, коли вона закінчиться. Можна, якщо хочеш зробити щось примітивне і невиразне. В театрі відео - це теж активний герой, інші персонажі мають його (відео) враховувати. В цій роботі я надихаюся живописом, тому і постановка тяжіє в більшості до візуальної виразності.