Перейти до основного вмісту

Квест-реальність сучасного театру



Театр "Актор" представив глядачам гейміфіковану ітерактивну онлайн-виставу "Містер Баттерфляй" у Zoom, підготовка якої супроводжувалась неабияким медійним скандалом, про який ми не можемо не згадати. Він розгорнувся навколо оприлюднення однією київською акторкою приватного діалогу продюсера Слави Жили з іншою акторкою, в якій йшлося про пропозицію "непристойної" ролі в новій виставі. Цей інфопривід породив велику онлан-дискусію, скажімо під кодовою назвою "18+", про насилля в театрі, про коректність та етичність тих чи інших пропозицій, які роблять роботодавці/режисери акторам у рамках їх роботи в театрі. Зокрема йшлось і про об'єктивізацію жіночого тіла, сексизм та харасмент. На полі дискусії зіткнулись два табори: прибічники тих, хто вважав оприлюднений діалог прямим доказом наявності вищеперерахованих проблем в українському культурному просторі та й загалом у соціумі, та тих, хто не вбачав в оприлюдненому (хоч і не коректному) тексті підґрунтя для подібних звинувачень. Варто зазначити, що ці два табори однозначно об'єднувало одне – для всіх очевидним є те, що будь-які форми насилля, недопустимі як для усілякого роду відносин, так і для здорового суспільства в цілому. У цьому контексті питання етичності оприлюднення приватної переписки, коректності висловлювань, презумпції невинуватості, булінгу чи насилля на різних рівнях людських взаємостосунків можна ще довго досліджувати в дискусіях, однак сьогодні ми говоримо про інше – а саме про продукт, який постав на тлі відсутності загального взаєморозуміння.
"Містер Баттерфляй" – це маркер нової театральної та й загалом загальнолюдської реальності. Робочі й особисті стосунки зараз протікають у скайпах, фейсбуках, тіктоках і зумах, створюючи копію копій нашої реальності. Можливо дещо складно збагнути, що таке копія копії, одначе про це свого часу говорив ще Платон. Він розглядав таке явище, як удавана дійсність, в якій кожен об'єкт – це такий собі симулякр, який копіює те, що вже було створено. Так увесь світ вже живе від початку пандемії, симулюючи звичайну свою буденність: заміняючи подорожі прогулянками по Google maps, походи в ресторани – замовленою їжею та імітацією обстановки в себе на кухні, власні офіси – облаштованими під кабінети балконами. Оскільки театр сам собою – відтворення реальності, то живий театр онлайн – це віддзеркалення першого. Вистава театру "Актор" – це театральна квест-кімната, де збираються актори та сотня геть не знайомих між собою людей-глядачів, які так чи інакше взаємодіють одне з одним у запропонованих обставинах. А обставини такі: четверо претендентів на високооплачувану посаду (Олена Олейникова, Микита Слободенюк, Петро Зузяк, Владислав Дмитрук) зустрічаються в рамках однієї Zoom-конференції-співбесіди разом з таємничим Модератором, роль якого виконує Олексій Вертинський, котрий вкидає провокацію: "Один з вас підсадна качка", – тобто несправжній претендент на посаду. Глядачі були попереджені про те, що рендомно буде обрано деяких з них для виконання особливих завдань. Звісно, це ще одна пастка утвореної реальності вистави, яка змушувала глядачів перебувати в напрузі, чекаючи на таємниче повідомлення із завданням. Проте згодом не важко було збагнути, що й завдання (які переважно були crazy) виконують теж попередньо залучені актори. Саме через ці завдання і здійнявся скандал у процесі створення вистави, адже йшлось зокрема й про оголення на камеру. Кидаю спойлер, щоб ніхто не хвилювався, – тему жіночих принад було розкрито. Проте Слава Жила не був би собою, якби не скористався, як успішний продюсер, з несприятливої атмосфери піар-акції, обернувши її на користь ідейної цілісності гейм-вистави. Час від часу після виконання божевільних завдань, глядачам давалась можливість онлайн відповісти на різні запитання: Чи вважаєте ви побачене об'єктивізацією жіночого тіла? Чи вважаєте ви побачене домашнім насиллям? …жорстоким поводженням з тваринами? тощо. Найцікавішим відкриттям стали результати опитування. Зокрема на перше питання вагома більшість після епізоду з оголенням грудей відповіла "ні" (варто зазначити, що переважна більшість глядачів, як завжди, були жінки). І тут вже можна вдаватись до аналізу цих результатів окремо.
"Містер Баттерфляй" – це вистава, яка підняла питання глобальної підміни понять, брехні, зачепила проблеми сексизму, шеймінгу, гомофобії, а також психологічних пасток, в яких людина – лише піддослідний кролик, реакції якого на усілякі подразники досліджують сильні світу цього. У кінематографі ми не одноразово знаходили стрічки, в основі, яких подібні сюжети, що породжують трилер вибору, наприклад фільм "Що б ви зробили?" Девіда Гай Леві або, чого тільки варта серія фільмів хоррорів "Пила" Джеймса Вана зі знаменитим клоуном-модератором. Так, Олексій Вертинський не такий жахаючий, і сам сюжет не сповнений кривавими сценами, проте так само не позбавлений інтриги, детективного та маніпулятивно-ігрового начала. Техніка так званого веб-театру звісно ще глибинно не досліджена ані акторами/режисерами, ані глядачами, вона не схожа ні на що, і до неї ще слід звикати, підбираючи ключі взаєморозуміння. Адже, будемо відвертими, проблема не тільки в принципах роботи на веб-камеру, режисерського моделювання онлайн-дії, але й банальної якості інтернет-зв'язку. Але сподіваємось, у цьому згодом нам допоможе Ілон Маск та його 5G, адже головне вже зроблено – театр "Актор" представив успішний кейс зі створення нової театральної реальності, в якому використовуються SMM-інструменти соціальних мереж. І хоч живий безпосередній обмін енергіями між актором та глядачем у переповненій залі ніщо не замінить, театральна аналогія гри "The Sims" засобами сучасних технологій багатьом прийдеться до смаку для тамування глядацького голоду.

Рецензія:
 Даша Кашперська

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Кабукі - японський традиційний театр

В Японії лише за чотирма театрами - бугаку, бунраку, кабукі і ногаку - закріпився статус «традиційних». У країні досі існують виконавські мистецтва, безвісти зниклі на азіатському континенті. Виниклі в свій час під прямим впливом ритуальної та ігрової культур Китаю, Кореї, Індії, Тибету, Персії (а в ідейному плані - шаманізму, синтоїзму, буддизму, конфуціанства, даосизму, індуїзму), ці виконавські мистецтва збереглися в Японії і донині. Фото актора з вистави театру Один з найвідоміших традиційних японських театрів - це театр кабукі. Початок жанру кабукі поклала Ідзумо-но Окуні 1603 року, коли стала виконувати ритуальні танці у висохлому руслі річки, а також на багатолюдних вулицях Кіото. Пізніше Окуні стала додавати до своїх танців світські й романтичні сцени під акомпанемент різних музичних інструментів. З ростом популярності Окуні стала виступати на сцені й зібрала свою трупу, що складалась тільки з жінок . Театр став відомим і виступав навіть перед імператором. Пі

Цитати Леся Курбаса

Початком мистецтва світу є театр. Створити те, чого немає в дійсності, кинути людям фантазію, ідеальне, неіснуюче, але прекрасне — тільки в цьому може бути різниця актора від гарно вишколеної мавпи. А для цього треба розбудити фантазію, виростити їй крила і навчитись літати. Митець той, хто у відчуванні творчому сильніший від існуючих категорій. Театр має бути таким, яким суспільство має бути завтра. Ви плачете на сцені, а публіка спокійно поглядає, а треба, щоб ви були спокійні, а публіка плакала! Мистецтво, особливо театр, мусить повернутися до своєї первісної форми — форми релігійного акту. Воно… в суті своїй — акт релігійний. Воно — могутній засіб перетворення грубого в тонке, підйому у вищі сфери, перетворення матерії. Тоді дійсно театр — храм, і мусить бути чистим і тихим, хоч і всякі молитви будуть у ньому. Коли ми принижуємо наші вимоги до того, що ми можемо в наших обставинах, то це не дасть ніякого прогресу. Політика залежить від державних мужів майже стіл

Пам'яті Романа Віктюка: 10 відвертостей

           Сьогодні 17 листопада на 85 році житті перестало битися серце великого українця і львів’янина, видатного митця, режисера, театрального діяча, народного артиста України Романа Віктюка.  Світлої пам’яті Майстра - 10 його відвертостей.   1. «Все моє життя - історія божевілля»   2. «Мистецтво - це радість, життя - кошмар. Коли виходиш на підмостки, нічого іншого для тебе вже не існує. У цьому наш єдиний порятунок»   3. «Ідеальний світ - той, який ми даруємо один одному»   4. «Режисерові завжди має бути 19, тому що він завжди починає. І якщо у нього є досвід і знання, то він шалено багато втрачає. Тому що в ньому пропадає дитяче сприйняття життя, і в розрахунок входить свідомість. А повинно бути все первородно! »   5. «Рибка тоді вискакує зі ставка, коли відчуває, що на березі хороша людина. Важливо потім не перетворитися з хорошого дідуся в поганого, який, побачивши золоту рибку, подумає: «А, зараз буде товар!»   6. «Тривога - це той мікроб або той диявольський (я акце