Прем'єра "Дванадцята ніч" English Social Theatre: Project "W"

Проект English Social Theatre: Project "W" - Veterans, Volunteers and William - унікальний соціальний англомовний театр ветеранів та волонтерів АТО представив у Києві свою першу прем’єру «ДВАНАДЦЯТА НІЧ, або ЩО ЗАХОЧЕТЕ» за Вільямом Шекспіром.

Прем'єрний показ вистави 31 травня

Project "W" – унікальний проект ветерана АТО/ООС Ігоря Касьяна, що згуртував надзвичайно яскраві протилежності, об’єднані спільним минулим-теперішнім-майбутнім. Кожного дня поруч із нами щоденно ходять ті, хто про російсько-українську війну чув не зі статистичних звітів штабу АТО, а відчув її на своєму власному тілі, своєю кров’ю. Вони ті, навколо котрих більшість громадян свідомо чи підсвідомо утворює оболонку психологічного вакууму, послуговуючись не найкращим світовим трендом  –   культурою ігнору. Вони –  не просто ветерани  та волонтери АТО/ООС, а яскраві особистості, які в звичайному житті існують в різних площинах, але перетнулися й об’єдналися на сцені аматорського театру.

Недаремно саме життєрадісна та життєствердна комедія Вільяма Шекспіра «Дванадцята

Олексій Гнатковський, режисер вистави
фото: прес-центр проекту

ніч» стала першою прем’єрою такого соціального театр. До проекту долучився як режисер заслужений артист України Олексій Гнатковський, якого вже не вперше доля зводить з Шекспіром та художній керівник Франківського драмтеатру Ростислав Держипільський. Варто нагадати, що Олексій грає Гамлета в однойменній постановці Держипільського в Франківському драмтеатрі, що виборола нагороду  у 2019 році в рамках театрального фестивалю-премії «GRA».

Протягом року Олексій Гнатковський їздив до Києва і проводив для всієї трупи Project "W" заняття з акторської майстерності, створюючи сучасну, направду світлу та наївну історію. Як відомо, справжній театр – це про щирість і правду. Саме цей ефір полонить серця глядачів на цій виставі, адже важко собі уявити когось більш по-дитячому щирого, як ці дівчата і хлопці волонтерського проекту, хто із непідробною мрійливістю та захватом творить свій театр.

Ігор Касьян, Світлана Яворська, Олексій Гнатковський
фото: прес-центр проекту

Режисер вистави зазначає: «Вони як малі діти, які безмежно вірять у свою гру і цим змінюють світ. Вони показують "дорослим", які ті смішні... Вони доводять, що немає нічого неможливого. Вони показують, що героєм потрібно бути кожного дня і у всіх своїх справах. Це люди яким НЕ байдуже. Це вистава - приклад, вистава – заклик до дій, вистава - маніфест щирості, наївності та добра!» Глядач завдяки  своєрідному інтро на початку безпосередньо знайомиться з кожним актором і розуміє, що стоїть за тими назвами підрозділів, батальйонів чи позивних, котрими відмічена біографія кожного члена цього соціального театру.

Волентери-актори проекту доводять, що можливо все, головне в це вірити. Більшість з них не мали достатнього рівня знань англійської мови, а дехто не володів нею зовсім. І вже за рік за допомоги викладача з англійської мови Світлани Яворської кожен актор проекту двічі на тиждень вивчав мову Шекспіра. Олексій Гнатковський: «Я захоплююся цими "ненормальними", які взялися за, здавалося б, неможливе! Вони ніколи не грали на сцені, вони не знають англійської, вони все роблять вперше. Але вони взялися зіграти Шекспіра "12 ніч" мовою оригіналу!». І вони це зробили!

Поява такої вистави знаменує важливі соціальні процеси, в центрі яких стоїть поняття

Прем'єрний показ вистави 31 травня

людяності. Театр ветеранів та волонтерів АТО – це не тільки засіб психологічної реабілітації, інструмент зовнішньої культурної дипломатії, але й спосіб налагодження психологічних стосунків всередині українського суспільства. Саме такої дипломатії всередині країни потребує наша держава, яка вчиться приймати, співпереживати, перемагати сумніви завдяки вірі, фальш завдяки правді і, врешті, демонструє перемогу життя над смертю.  Головний меседж цього проекту звертається до всього українського суспільства, як зазначають творці вистави: хочеться, щоб до ветерана, який проходить десь поруч на вулиці, ставилися так, як ставляться до своїх ветеранів за кордоном – не опускали коло нього очі, а подумки дякували за його подвиг. "Нас не потрібно жаліти, а ми не повинні давати привід для цього!"  - кажуть ветерани. І дійсно, ними можна тільки пишатись. Адже кожен з них доводить, що перемагає ЛЮБОВ.

Make love, not war.

Автор тексту: Даша Кашперська