Напередодні львівської прем'єри "Земля"

Для Національного театру імені Марії Заньковецької настав час змін, які розпочалися з призначення Максима Голенка в.о. директора-художнього керівника. Хоч новий керманич у численних інтерв’ю зазначав, що це буде “ніжна історія”, прогресивний львівський глядач сподівається на якісне оновлення репертуару. 

Автор афіші Сергій Маслобойщиков

Першим кроком до оновлення мистецького реноме театру стане прем’єрна вистава “Земля” за Ольгою Кобилянською, для роботи над якою запросили Давида Петросяна, режисера київського Національного театру імені Івана Франка, і це буде його друга постановка цього твору (перша відбулась на Камерній сцені франківців у 2018 році). 

“Бажання іншого прочитання виникає від трансформацій, які відбуваються в країні і в тому, як ти це відчуваєш”, — розповідає Давид. Порівнювати обидві вистави немає причин, адже львівська вистава матиме нове сценічне прочитання: “Нові акценти, нове художнє оформлення, нові теми, нові мізансцени. Нічого з того, що було в попередній виставі тут не працює, бо час інший, актори інші, та і я вже інший”, - зазначає режисер. Інсценівку Давид Петросян кардинально не змінював: “У тексті є невеликі зміни, але в цілому він написаний так, що не дуже відрізняється від оригіналу”.

Вперше на заньківчанській сцені гратиме запрошена актриса з Театру імені Леся Курбаса - Оксана Козакевич. Її режисер побачив у ролі Анни. Також ролі виконають: Володимир Пантєлєєв (Михайло), Ярослав Дерпак (Сава), Діана Каландарішвілі (Рахіра), Любов Боровська (Мати), Андрій Козак (Батько).

Фото Даниїли Колот

Художнє вирішення і костюми створила Даниїла Колот, яка співпрацює з Давидом Петросяном вже у третій виставі. Вона ділиться своїм підходом до роботи над сценографією: “Ключиком для рішення став головний конфлікт твору та, безперечно, метафора землі. Хотілося показати саму землю, в даному випадку — все, що з неї народжується, розквітає, зсихається, гниє і знов походить в землю. Такий певний життєвий цикл та безкінечний коловоріт, як доля всього живого на землі та доля цих персонажів. Так народився подвійний образ поля — стріхи дому героїв. Оскільки люди так само є частиною цієї землі та походять з неї, костюми персонажів теж ніби переходять в сіно. Вони є одним цілим з цією землею”.

Робота над постановкою тривала близько двох місяців, тож художні ідеї зазнавали трансформацій: “Технічно довелося відмовитись від деяких додаткових речей, які могли б багато додати до вистави, але в цілому головний задум сценографії зберігся”.

Відвідати прем'єрні покази можна 23 і 24 вересня.

Матеріал: Марія Шишкевич