ProТеатр

Темрява породжує світло, ніч породжує купальську таємницю. У невеличкому сценічному просторі, передбаченого анатомією сцени театру «Золотих воріт», жодних декорацій. Прямокутний коридор суцільної ночі, де вглибині сцени в стіні крізь пелюстки запущеного вентилятора пробиваються слабкі пасма світла. Таке собі штучне сонце чи коловрат, як солярний символ квітки ночі Івана, котрим все почнеться, ним же і завершиться. Саме від цього моменту ми стаємо свідками «символопису» Івана Уривського завдяки тексту шведського драматурга з шекспірівським характером Августа Стріндберга. Фото Настя Тєлікова «Фрекен Юлія» – споконвічна історія любовного трикутника і важлива для Стріндберга тема нерівності крові: зраджена нареченим графиня Юлія ввіряється забороненій пристрасті і коханню до лакея Яна, що заручений з кухаркою Христиною ( Інна Скорина-Калаба), а  графині не під стать така конкуренція. Проте і Ян перекреслює це кохання холодним чітким розрахунком вирватись у вищій світ зав...

Забуваємо слово традиційність і починаємо говорити про «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» в постановці Віталія Малахова в Театрі на Подолі. Малахов, як очільник театру, в якому останні декілька років після зовнішнього оновлення   пульсує свіжа гаряча кров експерименту, як ніхто відчуває її і, далебі, стає й сам її провідником. На цей раз він говорить про гарячу кров непокори кривді, що змушує людину йти навіть на злочин, і промовляє словами Панаса Мирного в просторі нашої з вами сучасності. Коли мова заходить про Панаса Мирного, то одразу пригадується темний український реалізм, яким просякнуті найвідоміші твори письменника – «Повія», «Лихі люди», «П’яниця» і, звісно ж бестселер шкільної класики «Хіба ревуть воли, як ясла повні». Але як можна реанімувати в свідомості літературу, яку так старанно шкільні вчителі (але треба бути справедливими – не всі) оздоблювали штампами та упередженнями? Віталій Малахов знаходить для цього нову форму, надаючи нового сучасного змісту. Режи...

Напевно не знайдеться жодного українського театру, в якому хоча б сезон не посідав в репертуарі чільне місце класичний зразок української драматургії Івана Франка «Украдене щастя».   Постановки та інтерпретації знаменитого твору в рамках сучасного театру знаходять різноманіття усіляких можливих відображень: від класичних сценічних відтворень, до екстравагантних та брутальних   прочитань. І попри це різноманіття «на будь-який» смак віднайти «Украдене щастя», яке було б створено за принципом золотого перетину Піфагора та Леонардо да Вінчі, надзвичайно складно, але можливо. І, за іронією слів, золотий перетин народжений саме підвальчиком театру «Золоті ворота». Фото Anastasiia Mantach У режисерських руках Івана Уривського українська література перетворюється на піддатливу глину, ніби саме ту, з якої сам Іван Франко ліпив трикутник «Михайло-Анна-Микола», однак ця глина вже формує його інакше, з опорою на нові центри й точки. Тут створено тотемний світ трьох постат...

Львівський Національний театр ім. М. Заньковецької став першим театром, що продемонстрував наочно, сказану не так давно Станіславом Мойсеєвим думку в інтерв’ю Pro Театру: « Контракт, на жаль, зараз став таким собі коротким повідком в руках керівника  театру  щодо творчого складу».  Що ж відбулось? Давайте розбиратись з усім день за днем. Уже давно театральна спільнота застерігала, що контрактна система, на яку було переведено театри та інші творчі колективи України, є далеко не ідеальною. Головний її недолік – це необмежена влада директорів закладів, що мають повноваження не продовжувати контракт (читай – звільняти) артиста без вагомих на те причин. Директор має право приймати одноголосне рішення, що може ґрунтуватися винятково на особистих вподобаннях та ставленні до артиста. Саме цю скриньку Пандори відкрив першим Національний театр ім. М. Заньковецької. На початку вересня було не продовжено контракт із заслуженим артистом України  Ярославом ...

Сьогодні у Львові розпочинається ювілейний 30-ий міжнародний театральний фестиваль “Золотий лев - 2019”. Глядачі дивитимуться вистави під відкритим небом - на площі перед Оперним театром, під дахом театру Воскресіння, Першого театру, театру Леся Курбаса, театру Лесі Українки, Оперного театру та театру Марії Заньковецької, і навіть у трамвайному ДЕПО.    Цьогорічні постановки будуть тільки від тих режисерів, які брали участь у фестивалі більше 10 разів. Протягом дев’яти днів свої вистави покажуть театри з Києва, Херсона, Черкас, США, Угорщини, Польщі, Німеччини, Чехії та Грузії. Також у рамках фестивалю відбудеться Конференція-семінар на тему «Етнічність театру в Європейському просторі» за участю продюсерів, директорів міжнародних фестивалів, режисерів та критиків, творчий вечір – зустріч з литовським актором театру Е.Някрошюса Владасом Багдонасом, Лекторій “Гордість міста” 4.0, лекція керівника музею “Слідами галицьких євреїв” Ольги Купчинської Лідовської...