ProТеатр

Поліна Лазова – народна артистка України, актриса Національного театру Франка, у творчому доробку якої десятки ролей у виставах найкращих режисерів країни. Вона – темпераментна жінка з бунтівним духом степу, вона й містична спокуслива відьма з вистави  “ Брате Чичиков ” , й українська співоча душа з  “ Така її доля ”  й віддана мати з  “ Всі мої сини ” . Pro Театр поспілкувався з актрисою pro молоде акторське покоління, режисерсько-акторський театр,  смутні часи, поновлення вистави  “ Тев’є Тевель ”  і pro професію як місіонерство.   Розмову вели   Даша Кашперська  та  Марія Шишкевич . Якби не було такого мистецького дитинства, яке дала вам ваша мама, з читанням Шекспіра замість вечірньої казочки, наскільки вірогідно, що ви пішли б у цю професію? Може і обрала б щось інше… Мама мене підтримувала, а от батько – ні. Він казав: “Яка артистка? У нас у роду всі заробляли на хліб чесним трудом” (сміється). Звичайно, по...

Дослідники Університетського коледжу Лондона опублікували в журналі The BMJ результати роботи, присвяченої взаємозв'язку ступеня ризику передчасної смерті та культурного розвитку людини. Обстеження семи тисяч англійців у віці понад 50 років показало, що у тих, хто регулярно відвідував культурні події, ризик передчасної смерті знизився на 31%. Як відзначили вчені, відвідування театру або музею всього один або два рази на рік здатне зменшити ризик на 14%, пише   CNN .   « У той час як інші види поведінки, пов’язані зі здоров’ям, такі як куріння, алкоголь і фізичні вправи, безсумнівно, є більш значущими показниками смертності, види дозвілля і розваги, які люди не пов’язують зі здоров’ям, підтримують хороше здоров’я і довголіття », — сказала автор дослідження, доцент Дейзі Фанкур. Результати частково пов'язані з соціальними і економічними відмінностями між тими, хто відвідує музеї, виставки та мистецькі галереї, і тими, хто не відвіду...

Після двох років закордонних постановок Станіслав Мойсеєв повернувся на українську сцену з прем’єрою «Акула» за мотивами твору «Олеанна» американського письменника, сценариста і режисера, лауреата Пулітцерівської премії Девіда Мемета. На цей раз це неочікувана (або ж навпаки, передбачувана після років боротьби з традицями репертуарних театрів) колаборація з «Диким театром» Ярослави Кравченко. Вперше виставу було представлено в рамках міжнародного львівського театрального фестивалю «Золотий Лев» ще у жовтні, відтоді Київ очікував на свої покази. П’єсу Мемета неодноразово ставили в Європі і на Бродвеї, однак вона, попри свою, на перший погляд,   просту колізію у кожного режисера була розкрита по-своєму. Ну що ж, перед нами розгортається, ніби банальна історія одного успішного викладача Джона, до якого приходить студентка-дурепа, яка хоче виправити свою низьку оцінку. Вона заявляє, що нічогісінько не розуміє з того, що їй розповідають на парах. Професор спочатку відмовляєть...

Еміль Ажар і Дмитро Богомазов – змова заради  « мистецтва любити »   у виставі «Життя попереду». Вона – Лев Сомов, він – Оксана Жданова. Вони – основні концепти постановки, ключова рефлексія режисера на твір «Усе життя попереду» Ажара (він же Ромен Гарі). Дмитро Богомазов, як вправний шахіст і гросмейстер, розставляє фігури на шаховій дошці саме так. Стара єврейка, колишня повія мадам Роза тримає в Парижі такий собі притулок   для дітей повій. Одне з її діток – арабський хлопчинка на прізвисько Момо, що першим і вийде   на сторінки лаконічного темного сценічного простору (художник-постановник – Петро Богомазов). Він такий же безрідний, вихований чи то як араб, чи як єврей, знає, що його єдину опору в житті, його прив’язаність, дитячу любов, його названу матір забирає старість.  Момо, хлопчисько з недитячими очима та вродженим душевним благородством сам стає опорою для старої Рози в останні її дні. Вони – історія двох самотностей: вона, насправді,...

Рік добігає свого завершення, проте театри продовжують плідно   працювати над створенням нових вистав, якими вони зможуть порадувати вас в грудні. Тож пропонуємо вам огляду головних українських прем’єр, які можна буде побачити в грудні. Театр на Подолі «Сірі бджоли» Віталій Малахов презентує в своєму театрі історію за однойменним романом голови українського  ПЕН -клубу  Андрія Куркова. Сам роман свого часу у 2018 році увійшов до шорт-листа «Книги року  BBC ». Ця вистава про особисту і суспільну сіру зону, про вплив соціального і політичного оточення, про людей, які сумніваються, про те, що кожен прагне миру. Ця історія про своїх і чужих, про війну й Україну. Тож вистава обіцяє бути про нас з вами. У головних ролях Богдан Бенюк та Сергій Бойко. Прем’єрні покази заплановано на 7, 8 та 22 грудня. Дикий театр «Акула» Оскільки останні два роки Станіслав Мойсеєв активно працював за кордоном, зокрема поставив вистави у Польщі, Гр...