Перейти до основного вмісту

Британські вчені довели: театр продовжує життя


Дослідники Університетського коледжу Лондона опублікували в журналі The BMJ результати роботи, присвяченої взаємозв'язку ступеня ризику передчасної смерті та культурного розвитку людини. Обстеження семи тисяч англійців у віці понад 50 років показало, що у тих, хто регулярно відвідував культурні події, ризик передчасної смерті знизився на 31%.

Як відзначили вчені, відвідування театру або музею всього один або два рази на рік здатне зменшити ризик на 14%, пише CNN. 

«У той час як інші види поведінки, пов’язані зі здоров’ям, такі як куріння, алкоголь і фізичні вправи, безсумнівно, є більш значущими показниками смертності, види дозвілля і розваги, які люди не пов’язують зі здоров’ям, підтримують хороше здоров’я і довголіття», — сказала автор дослідження, доцент Дейзі Фанкур.

Результати частково пов'язані з соціальними і економічними відмінностями між тими, хто відвідує музеї, виставки та мистецькі галереї, і тими, хто не відвідує їх. Це стосується не лише грошей, а й відмінності в поведінці, соціальній і громадянській активності, психічному здоров'ї, мобільності.

Silvano Toti Globe Theatre - Rome's Shakespearean festival
Фанкур заявила, що захоплення мистецтвом може служити буфером проти стресу і розвивати креативність, яка дозволяє людям адаптуватися до мінливих обставин. Люди отримують доступ до емоційної підтримки та інформації, яка допомагає легше сприймати дорослішання і старіння.

Коментарі

  1. Так, я про це думав не раз: людині потрібні ці години втечі від буденності, від проблем, від болячок. Навіть хворій особі стає легше, коли вона долучається до високого мистецтва. Правда, тут є один виняток: лікування мистецтвом дає ефект тільки тоді, коли глядач чи слухач занурюється в комфортне середовище, а не в какофонію децибелів. Коли супермогутні динаміки струшують підлогу і повітря, а гучність досягає рівня ревіння реактивного двигуна на старті, - тоді замість ліекування настає вбивання особи.

    ВідповістиВидалити

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу

Кабукі - японський традиційний театр

В Японії лише за чотирма театрами - бугаку, бунраку, кабукі і ногаку - закріпився статус «традиційних». У країні досі існують виконавські мистецтва, безвісти зниклі на азіатському континенті. Виниклі в свій час під прямим впливом ритуальної та ігрової культур Китаю, Кореї, Індії, Тибету, Персії (а в ідейному плані - шаманізму, синтоїзму, буддизму, конфуціанства, даосизму, індуїзму), ці виконавські мистецтва збереглися в Японії і донині. Фото актора з вистави театру Один з найвідоміших традиційних японських театрів - це театр кабукі. Початок жанру кабукі поклала Ідзумо-но Окуні 1603 року, коли стала виконувати ритуальні танці у висохлому руслі річки, а також на багатолюдних вулицях Кіото. Пізніше Окуні стала додавати до своїх танців світські й романтичні сцени під акомпанемент різних музичних інструментів. З ростом популярності Окуні стала виступати на сцені й зібрала свою трупу, що складалась тільки з жінок . Театр став відомим і виступав навіть перед імператором. Пі

Цитати Леся Курбаса

Початком мистецтва світу є театр. Створити те, чого немає в дійсності, кинути людям фантазію, ідеальне, неіснуюче, але прекрасне — тільки в цьому може бути різниця актора від гарно вишколеної мавпи. А для цього треба розбудити фантазію, виростити їй крила і навчитись літати. Митець той, хто у відчуванні творчому сильніший від існуючих категорій. Театр має бути таким, яким суспільство має бути завтра. Ви плачете на сцені, а публіка спокійно поглядає, а треба, щоб ви були спокійні, а публіка плакала! Мистецтво, особливо театр, мусить повернутися до своєї первісної форми — форми релігійного акту. Воно… в суті своїй — акт релігійний. Воно — могутній засіб перетворення грубого в тонке, підйому у вищі сфери, перетворення матерії. Тоді дійсно театр — храм, і мусить бути чистим і тихим, хоч і всякі молитви будуть у ньому. Коли ми принижуємо наші вимоги до того, що ми можемо в наших обставинах, то це не дасть ніякого прогресу. Політика залежить від державних мужів майже стіл

Українська класика в театрі

Постановки української класики в сучасному українському театрі вже давно переросли образ Мельпомени у віночку та вишиванці. Українська література в сучасному театрі – це філософський дискурс в національну свідомість, котрий вибудовує парадигму погляду на сучасне українське мистецтво. І саме з такими виставами без кліше ми познайомимо вас у цій статті, і ви забудете, що таке «укрліт» шкільного формату. Національний театр ім. І. Франка Традиційно саме в Національному театрі Франка можна знайти вистави за українською класикою на будь-який смак. Серед них є й такі, що заслуговують особливої уваги і відкриють для вас «укрліт» наново. «Morituri te salutant» Фото: офіційна сторінка театру Вистава за творами майстра української психологічної новели Василя Стефаника (1871 – 1936 рр.). Його твори, в основному трагічного напрямку, змальовують буденність сільського життя, ті драми, які відбуваються день при дні, навіть без усвідомлення героями значення і суті їх. Інсценіз