Перейти до основного вмісту

OPEN OPEN OPEN GOLDEN GATE THEATRE FESTIVAL. Люди



Минулого тижня театр «Золоті ворота» на честь святкування свого 40-річчя успішно провів фестиваль OPEN OPEN OPEN GOLDEN GATE THEATRE FESTIVAL.

5 днів, 8 вистав, 3 локації. ProТеатр побував на 2 виставах і 2 локаціях, а саме на «Отелло\УкраїнаFacebook» на Сцені 6 і на «Сталкерах» у Театрі драми і комедії на лівому березі Дніпра. 
Ділимося враженнями!

Pro «Отелло/Україна/Facebook»:

Facebook як лічильник Гейгера визначає рівень цинізму в нашому суспільстві. «Отелло/Україна/Facebook»- готовність зрозуміти, як наша країна розривається між двома полюсами: правдою і фейком, дієвим і хайповим.

Ця вистава - це солодкий плід відвертого сарказму, про все, чим оточила нас всесвітня мережа, про серйозне, знецінене лайком і коментом; і про пусте й брехливе, піднесене до рівня прописних істин. Ця вистава для тих, хто вміє мислити критично в рамках сучасного театру, і для тих, кому варто навчитись критично мислити в масштабах держави. Завдяки своїй формі та імпровізаційно-скетчевій основі, вона буде видозмінюватись і додавати нових актуальних фарб, з огляду на реалії нашої країни, яка не дає сумувати. Бо варто пам’ятати - ми самі вирощуємо своїх сталінів...

І чого б то приховувати - не можливо не насолодитись акторськими роботами! Ці хлопці не можуть лишити байдужими, бо вони надзвичайно гнучкий пластилін, який приймає будь-яку режисерську форму. Жирков, Ар‘є і Смілянець звісно, ще ті хулігани! 
Переконані, стрічку FB ви ще ніколи не гортали на сцені театру, але у вас є можливість це зробити! «Люблю безобразіє!» - як каже Свирид Петрович Голохвастов, от і ми за будь-яке мистецьке «бєзобразіє»! А його тут було вдосталь :)

А pro «Сталкерів» ми вже писали. Текст Павла Ар'є прописаний до найменших дрібниць і втілений на сцені вражаюче майстерно.


Прийнято вважати, що головний у театрі – глядач. Саме це за постулат взяли усі причетні до фестивалю. Він проходив у атмосфері відкритості, сучасності, гостроти думок, усмішок, і на всіх локаціях глядач почувався максимально комфортно, за що велика дяка організаторам.

Пропонуємо переглянути невеличкий фотозвіт із передостаннього дня фестивалю і, можливо, знайти себе ;)












Коментарі

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу

Цитати Леся Курбаса

Початком мистецтва світу є театр. Створити те, чого немає в дійсності, кинути людям фантазію, ідеальне, неіснуюче, але прекрасне — тільки в цьому може бути різниця актора від гарно вишколеної мавпи. А для цього треба розбудити фантазію, виростити їй крила і навчитись літати. Митець той, хто у відчуванні творчому сильніший від існуючих категорій. Театр має бути таким, яким суспільство має бути завтра. Ви плачете на сцені, а публіка спокійно поглядає, а треба, щоб ви були спокійні, а публіка плакала! Мистецтво, особливо театр, мусить повернутися до своєї первісної форми — форми релігійного акту. Воно… в суті своїй — акт релігійний. Воно — могутній засіб перетворення грубого в тонке, підйому у вищі сфери, перетворення матерії. Тоді дійсно театр — храм, і мусить бути чистим і тихим, хоч і всякі молитви будуть у ньому. Коли ми принижуємо наші вимоги до того, що ми можемо в н...
Дописати коментар
Докладніше

Кабукі - японський традиційний театр

В Японії лише за чотирма театрами - бугаку, бунраку, кабукі і ногаку - закріпився статус «традиційних». У країні досі існують виконавські мистецтва, безвісти зниклі на азіатському континенті. Виниклі в свій час під прямим впливом ритуальної та ігрової культур Китаю, Кореї, Індії, Тибету, Персії (а в ідейному плані - шаманізму, синтоїзму, буддизму, конфуціанства, даосизму, індуїзму), ці виконавські мистецтва збереглися в Японії і донині. Фото актора з вистави театру Один з найвідоміших традиційних японських театрів - це театр кабукі. Початок жанру кабукі поклала Ідзумо-но Окуні 1603 року, коли стала виконувати ритуальні танці у висохлому руслі річки, а також на багатолюдних вулицях Кіото. Пізніше Окуні стала додавати до своїх танців світські й романтичні сцени під акомпанемент різних музичних інструментів. З ростом популярності Окуні стала виступати на сцені й зібрала свою трупу, що складалась тільки з жінок . Театр став відомим і виступав навіть перед імператором. Пі...
Дописати коментар
Докладніше

Українська класика в театрі

Постановки української класики в сучасному українському театрі вже давно переросли образ Мельпомени у віночку та вишиванці. Українська література в сучасному театрі – це філософський дискурс в національну свідомість, котрий вибудовує парадигму погляду на сучасне українське мистецтво. І саме з такими виставами без кліше ми познайомимо вас у цій статті, і ви забудете, що таке «укрліт» шкільного формату. Національний театр ім. І. Франка Традиційно саме в Національному театрі Франка можна знайти вистави за українською класикою на будь-який смак. Серед них є й такі, що заслуговують особливої уваги і відкриють для вас «укрліт» наново. «Morituri te salutant» Фото: офіційна сторінка театру Вистава за творами майстра української психологічної новели Василя Стефаника (1871 – 1936 рр.). Його твори, в основному трагічного напрямку, змальовують буденність сільського життя, ті драми, які відбуваються день при дні, навіть без усвідомлення героями значення і суті їх. Інсценіз...
Дописати коментар
Докладніше