ProТеатр

Театр «Золоті ворота», Молодий театр, а ось тепер і Театр драми і комедії на лівому березі Дніпра. Легендарна вистава та історія прибилась до нового берега і буде його тепер триматись. Чорнобильська зона, 86-річна баба Пріся, її донька Славка, яку кинув чоловік, хворобливий онук Вовчик, примара сучасності та закону дільничний Вася. Бюстик Леніна на столі, згадки про згущонку, як свято та єдине, що зв’язує їх із «зовнішнім» світом –  це брехунець на стіні, що транслює улюблену пісню бабці «Земля» Софії Ротару і, часом, моторошні новини з того «чорного» світу.  Павло Ар’є разом зі Стасом Жирковим втілили посттехногенну картину зайвих людей, що не вписуються в сьогодення «законного світу». Хто такі «люди зони»? Примари, експонати чорнобильської кунсткамери, люди поза законом чи вони навпаки більш справжні, ніж ті, що перебувають за цією окресленою межею, ті, хто навіть не мають імен, лише кодово названі «сталкерами». Баба Пріся як архетип (український і загально...

Коли читаєш переклади Юрія Андруховича світової класики, відчуваєш солодку, в’язку лексичну густоту, яку так і хочеться їсти ложкою,  розкладати на окремі відтінки цей багатий  післясмак. Так в його перекладі «Гамлета» пульсують «на язиці» дві епохи – 61/17 століття та на ше 21-ше. І цей нуртуючий не одне століття текст не даремно породжує «Гамлета »   «з того світу», зі сну жаху в постановці Ростислава Держипільського. У рамках фестивалю « GRA » восени 2018 року   режисер уперше представив у Києві неоОперу-Жах « Hamlet » , яка в підсумку виборола першість у номінації « Найкраща експериментально-пошукова вистава » . У спартанських умовах творчий склад вистави опанував   за добу невідомий для себе сценічний простір Довженко Центру, вивив свою виставу з камерного підвалу Франківського драмтеатру на-гора. Попри це глядач, потрапляючи до зали, опинився все одно в холодному мороці потойбіччя   серед спочилих тіл. Данія – не класична чи зв...

«Потворність непередбачувана, краса має мажі», - філософ та письменник, теоретик «Історії краси» Умберто Еко.  Шведський сучасний драматурга Ларс Нурен, якого часто порівнюють з видатним його земляком Августом Стрінбергом, у своїй «Війні» витворив картину, котра лякає не пострілами на передовій, вибухами чи бомбардуваннями, а тим, що ця війна лишає по собі. А лишає вона лише смерть (зовнішню і внутрішню), як єдиний засіб комунікації.  Текст сприймається болісно не тільки на психологічному, але і фізичному рівнях. Сліпий батько вертається з війни додому, де його ніхто не чекає, крім молодшої доньки: дружина вже давно коханка його брата, а старша донька стала повією. Читач ніби намагається підсвідомо не підпускати в себе бруд, котрим перенасичені людські душі цієї п’єси, він гидує жахливими сценами зґвалтування, натуралізмом в описі реалій війни і брутальною нецензурною лексикою. Тому існує бажання відгородитись, або навіть буквально змивати з себе цей текст чистою вод...

Постановки української класики в сучасному українському театрі вже давно переросли образ Мельпомени у віночку та вишиванці. Українська література в сучасному театрі – це філософський дискурс в національну свідомість, котрий вибудовує парадигму погляду на сучасне українське мистецтво. І саме з такими виставами без кліше ми познайомимо вас у цій статті, і ви забудете, що таке «укрліт» шкільного формату. Національний театр ім. І. Франка Традиційно саме в Національному театрі Франка можна знайти вистави за українською класикою на будь-який смак. Серед них є й такі, що заслуговують особливої уваги і відкриють для вас «укрліт» наново. «Morituri te salutant» Фото: офіційна сторінка театру Вистава за творами майстра української психологічної новели Василя Стефаника (1871 – 1936 рр.). Його твори, в основному трагічного напрямку, змальовують буденність сільського життя, ті драми, які відбуваються день при дні, навіть без усвідомлення героями значення і суті їх. Інсценіз...