Перейти до основного вмісту

“Косачка” — це вистава-ритуал

 


Пластична вистава “Косачка”, яка об’єднала незалежних українських хореографок, танцівниць, музиканток і візуальних мисткинь, повертається на українську сцену. Після київської прем’єри, яка з аншлагом відбулася 3 грудня, команда продовжила роботу над проєктом, і скоро покаже “Косачку” двічі: 17 березня в Києві і 20 березня в Хмельницькому. 

“Косачка” створена за оригінальним сценарієм і присвячена жінкам, які зараз боронять Україну. “Мені цікава тема розвитку і зміцнення духу”, — розповідає режисерка Юлія Лопата. “Ідея вистави зародилася від того, що я спостерігала, наскільки сильні жінки мене оточують, в тому числі у моїй власній родині, і міркувала про те, як зароджується вибір — бути стійкими і захищати те, що важливо”. 

 У “Косачці” поєднуються сучасний танець і електронна музика, міф та реальність, минуле і теперішнє. Після успішної прем’єри в Київській опері, команда проєкту продовжує розвивати матеріал вистави, тож в березні глядачі побачать її оновлену версію — але так само сповнену символів і відсилок до світової та української культури.

“Косачка” — це вистава-ритуал, міф про подорож людського духу у тілі жінки, безперервне коло життя. “Ми досліджуємо явища, пов’язані з універсальною природою жінки, експериментуємо з артефактами часу, діджиталізуємо фольклорний спів і звучання бандури, яке для нас спеціально записав Володимир Войт ”, — розповідає композиторка Олена Шикіна, випускниця школи електронної музики module exchange. Разом із акторкою і вокалісткою Соломією Кириловою (“Памфір”, “Leopolis Night”) Олена виконає музику “Косачки” наживо.

Авторка хореографії “Косачки” — незалежна хореографка Галина Пеха, яка працює над виставою, оновлюючи її матеріал, разом із своєю командою сучасного танцю Procontemporary. Художниця Ася Сутягіна, відома роботами в українському кіно (“Додому”, “Люксембург, Люксембург”, “Мої думки тихі”), створила костюми ручної роботи, які підсвічують різні аспекти жіночих досвідів та образів жінки у міфології. До підготовки оновлених показів також долучився американський драматург Пол Барджетто, для якого це вже не перший повоєнний досвід роботи з українськими митцями театру і танцю.


Дати:

Київ: 17 березня 2024 року
Київська опера (вул. Межигірська, 2)
Квитки: https://concert.ua/uk/event/dance-performance-cossachka

Хмельницький: 20 березня 2024 року
Хмельницька обласна філармонія (Героїв Маріуполя, 7)
Квитки: https://khmelnitsky.karabas.com/plastichna-vistava-kosachka

 Авторки вистави

 Режисерка Юлія Лопата разом із київською незалежною командою сучасного танцю PROcontemporary та її засновницею – хореографкою Галиною Пехою. Команда веде свою діяльність 6 років, створюючи вистави, проводячи воркшопи та дослідницькі практики руху по всій Україні.

Танцівниці: Катерина Бишева, Катерина Курман, Тетяна Рябцун, Дарина Самойлова, Надін Купець. 

Вокалістка та перформерка: Соломія Кирилова
Композиторка та виконавиця музики: Олена Шикіна
Художниця з костюмів: Ася Сутягіна
Художниця зі світла: Олена Антохіна
Продюсерка: Поліна Булат

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Цитати Леся Курбаса

Початком мистецтва світу є театр. Створити те, чого немає в дійсності, кинути людям фантазію, ідеальне, неіснуюче, але прекрасне — тільки в цьому може бути різниця актора від гарно вишколеної мавпи. А для цього треба розбудити фантазію, виростити їй крила і навчитись літати. Митець той, хто у відчуванні творчому сильніший від існуючих категорій. Театр має бути таким, яким суспільство має бути завтра. Ви плачете на сцені, а публіка спокійно поглядає, а треба, щоб ви були спокійні, а публіка плакала! Мистецтво, особливо театр, мусить повернутися до своєї первісної форми — форми релігійного акту. Воно… в суті своїй — акт релігійний. Воно — могутній засіб перетворення грубого в тонке, підйому у вищі сфери, перетворення матерії. Тоді дійсно театр — храм, і мусить бути чистим і тихим, хоч і всякі молитви будуть у ньому. Коли ми принижуємо наші вимоги до того, що ми можемо в н...

Кабукі - японський традиційний театр

В Японії лише за чотирма театрами - бугаку, бунраку, кабукі і ногаку - закріпився статус «традиційних». У країні досі існують виконавські мистецтва, безвісти зниклі на азіатському континенті. Виниклі в свій час під прямим впливом ритуальної та ігрової культур Китаю, Кореї, Індії, Тибету, Персії (а в ідейному плані - шаманізму, синтоїзму, буддизму, конфуціанства, даосизму, індуїзму), ці виконавські мистецтва збереглися в Японії і донині. Фото актора з вистави театру Один з найвідоміших традиційних японських театрів - це театр кабукі. Початок жанру кабукі поклала Ідзумо-но Окуні 1603 року, коли стала виконувати ритуальні танці у висохлому руслі річки, а також на багатолюдних вулицях Кіото. Пізніше Окуні стала додавати до своїх танців світські й романтичні сцени під акомпанемент різних музичних інструментів. З ростом популярності Окуні стала виступати на сцені й зібрала свою трупу, що складалась тільки з жінок . Театр став відомим і виступав навіть перед імператором. Пі...

Даниїла Колот: "Коли ти дивишся на результат своєї праці, почуваєшся, наче Елісон Харгрівз, що підкорила Еверест"

Даниїла Колот – сценограф, з 2019 року викладає на кафедрі сценографії та екранних мистецтв у Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури. Ми  зустрілись і довідались головне pro особливості професії сценографа. Розмову вели   Даша Кашперська  та  Марія Шишкевич . Я свій професійний вибір зробила, ще коли вступила до театрально-художнього коледжу. За півроку до вступу, я потрапила тут на перегляд, познайомилась з двома дівчатами, які робили диплом, і закохалась у їхні роботи, у вражаючі макети, зроблені з ювелірною точністю і витонченістю. У мене вже не було сумнівів, щодо вступу. Потім за 4 роки навчання я ще більше закохалася в театр і хотіла йти тільки цією дорогою. Наступним мої освітнім етапом були 6 років в Академії, де можна було більш ґрунтовно  підійти до навчання та вже робити перші експерименти на практиці. Якщо аналізувати з позиції сьогодення, я б сказала, що програму було побудовано дещо нелогічно, певні предм...