Перейти до основного вмісту

«Як говорити/писати про війну у драматургічних текстах» - IV Лабораторія драматургії



18 вересня 2023 року у Києві стартувала ІІ Резиденція IV Лабораторії драматургії, яку проводить Національна спілка театральних діячів України за підтримки Українського культурного фонду. Тема цьогорічної Лабораторії драматургії «Як говорити/писати про війну у драматургічних текстах», завдання – створення актуальних якісних п’єс, налагодження співпраці між режисерами і драматургами, збільшення присутності сучасної української драматургії в театрах України та за кордоном.

Організаторами було відібрано 13 учасників: 7 драматургів (Оксана Гриценко, Ганна Захожа, Лєна Кудаєва, Ольга Мацюпа, Олег Михайлов, Анастасія Пугач, Катерина Пенькова) та 6 режисерів (Іван Данілін, Дмитро Леончик, Дмитро Некрасов, Катерина Парфир’єва, Аліна Рашко, Олена Ткачук).


На І Резиденції, яка проходила у липні в Івано-Франківську, учасники слухали лекції драматургині Ірини Гарець та психологині Оксани Татарин, мали воркшопи з кураторами-драматургами Лєною Лягушонковою і Павлом Ар’є. На зустрічах було розглянуто безліч питань, які на сьогодні є «гарячими» і злободенними: які теми варто / не варто порушувати і коли саме, як фіксувати реальні історії та спілкуватися зі свідками, що в тексті та постановці може ретравматизувати, як говорити про війну в Україні і за кордоном, на великих і камерних сценах тощо.


У програмі ІІ резиденції:

Воркшопи та майстерні від драматургів Павла Ар’є та Лєни Лягушонкової;

Лекції з психологинею Оксаною Татарин та театрознавицями Іриною Чужиновою та Ганною Веселовською;

Спільні дискусії та обговорення;

Розбір І драфту п’єс учасників;

Відвідування перформативного читання у Театрі «Золоті ворота».


ІІ резиденція IV Лабораторії драматургії проходить у Мистецько-концертному центрі ім. І. Козловського і триватиме 5 днів. Драматурги мають можливість попрацювати зі своїми текстами з кураторами, зробити остаточні правки, щоб в кінці проєкту представити готові закінчені п’єси. Заключний етап – перформативні читання створених п’єс».





Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Цитати Леся Курбаса

Початком мистецтва світу є театр. Створити те, чого немає в дійсності, кинути людям фантазію, ідеальне, неіснуюче, але прекрасне — тільки в цьому може бути різниця актора від гарно вишколеної мавпи. А для цього треба розбудити фантазію, виростити їй крила і навчитись літати. Митець той, хто у відчуванні творчому сильніший від існуючих категорій. Театр має бути таким, яким суспільство має бути завтра. Ви плачете на сцені, а публіка спокійно поглядає, а треба, щоб ви були спокійні, а публіка плакала! Мистецтво, особливо театр, мусить повернутися до своєї первісної форми — форми релігійного акту. Воно… в суті своїй — акт релігійний. Воно — могутній засіб перетворення грубого в тонке, підйому у вищі сфери, перетворення матерії. Тоді дійсно театр — храм, і мусить бути чистим і тихим, хоч і всякі молитви будуть у ньому. Коли ми принижуємо наші вимоги до того, що ми можемо в наших обставинах, то це не дасть ніякого прогресу. Політика залежить від державних мужів майже стіл

Кабукі - японський традиційний театр

В Японії лише за чотирма театрами - бугаку, бунраку, кабукі і ногаку - закріпився статус «традиційних». У країні досі існують виконавські мистецтва, безвісти зниклі на азіатському континенті. Виниклі в свій час під прямим впливом ритуальної та ігрової культур Китаю, Кореї, Індії, Тибету, Персії (а в ідейному плані - шаманізму, синтоїзму, буддизму, конфуціанства, даосизму, індуїзму), ці виконавські мистецтва збереглися в Японії і донині. Фото актора з вистави театру Один з найвідоміших традиційних японських театрів - це театр кабукі. Початок жанру кабукі поклала Ідзумо-но Окуні 1603 року, коли стала виконувати ритуальні танці у висохлому руслі річки, а також на багатолюдних вулицях Кіото. Пізніше Окуні стала додавати до своїх танців світські й романтичні сцени під акомпанемент різних музичних інструментів. З ростом популярності Окуні стала виступати на сцені й зібрала свою трупу, що складалась тільки з жінок . Театр став відомим і виступав навіть перед імператором. Пі

Українська класика в театрі

Постановки української класики в сучасному українському театрі вже давно переросли образ Мельпомени у віночку та вишиванці. Українська література в сучасному театрі – це філософський дискурс в національну свідомість, котрий вибудовує парадигму погляду на сучасне українське мистецтво. І саме з такими виставами без кліше ми познайомимо вас у цій статті, і ви забудете, що таке «укрліт» шкільного формату. Національний театр ім. І. Франка Традиційно саме в Національному театрі Франка можна знайти вистави за українською класикою на будь-який смак. Серед них є й такі, що заслуговують особливої уваги і відкриють для вас «укрліт» наново. «Morituri te salutant» Фото: офіційна сторінка театру Вистава за творами майстра української психологічної новели Василя Стефаника (1871 – 1936 рр.). Його твори, в основному трагічного напрямку, змальовують буденність сільського життя, ті драми, які відбуваються день при дні, навіть без усвідомлення героями значення і суті їх. Інсценіз