Перейти до основного вмісту

Стартує ІV Лабораторія драматургії НСТДУ 2023



На початку липня 2023 року стартує вже четверта за рахунком «Лабораторія драматургії НСТДУ», яка буде тривати до кінця жовтня. А розпочнеться вона з першої резиденції, яка буде проходити з 2 по 8 липня в Івано-Франківську. Захід проводить Національна спілка театральних діячів України за підтримки Українського культурного фонду.

 Тема ІV Лабораторії: «Як говорити/писати про війну у драматургічних текстах». Мета заходу – створення актуальних якісних п’єс, налагодження співпраці між режисерами і драматургами, збільшення присутності сучасної української драматургії в театрах України та за кордоном.

 Проєкт засновано 2019 року за ініціативи Голови НСТДУ Богдана Струтинського: «Нині, під час повномасштабної війни, багато театрів прагне говорити з публікою про наболіле, про наше сьогодення, але не всі розуміють, як саме це робити, які теми можна, а які не варто піднімати, як подавати тему війни, аби не травмувати. Та сама історія з драматургами. Тому важливо нині дати інструменти і вектори роботи, аби на світ з’явилися нові якісні тексти на тему війни, які спонукали би до нових постановок».

 Кураторами цьогорічної Лабораторії є відомі і популярні українські драматурги Павло Ар’є та Лєна Лягушонкова.

 До участі запрошуються драматурги, які готові в рамках Лабораторії створити п’єси на тему російсько-української війни, та режисери, котрі стануть партнерами драматургів і реалізують перформативні читання їхніх текстів.

Буде відібрано 12 учасників: 6 драматургів та 6 режисерів (участь безкоштовна).

 На «Лабораторії – 2023» буде розглянуто безліч питань, які на сьогодні є «гарячими», назрілими і злободенними як для творців театру, так і для глядачів:

   які теми варто / не варто порушувати і коли саме,

  як фіксувати реальні історії та спілкуватися зі свідками,

  що в тексті та постановці може ретравматизувати,

   як говорити про війну в Україні і за кордоном, на великих і камерних сценах тощо.

Заплановані дискусії та обговорення між учасниками, майстер-класи та лекції, консультації з військовим психологом, індивідуальна робота з кураторами над створенням текстів, перформативні читання нових п’єс.

 Більше інформації та заявка на сайті НСТДУ: https://nstdu.com.ua/

Контактна особа: Ольга Байбак 097-240-54-14 ; info@nstdu.com.ua

 На першій резиденції (2-8 липня) заплановані семінари та майстер-класи з режисерами і драматургами. На другій (вересень 2023) – робота над створеними текстами, консультації з кураторами, воркшопи. Заключний етап Лабораторії – перформативні читання створених п’єс.

 В основу візуалізації проєкту лягли малюнки драматургині і художниці Людмили Тимошенко, створені спеціально для IV Лабораторії драматургії.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Кабукі - японський традиційний театр

В Японії лише за чотирма театрами - бугаку, бунраку, кабукі і ногаку - закріпився статус «традиційних». У країні досі існують виконавські мистецтва, безвісти зниклі на азіатському континенті. Виниклі в свій час під прямим впливом ритуальної та ігрової культур Китаю, Кореї, Індії, Тибету, Персії (а в ідейному плані - шаманізму, синтоїзму, буддизму, конфуціанства, даосизму, індуїзму), ці виконавські мистецтва збереглися в Японії і донині. Фото актора з вистави театру Один з найвідоміших традиційних японських театрів - це театр кабукі. Початок жанру кабукі поклала Ідзумо-но Окуні 1603 року, коли стала виконувати ритуальні танці у висохлому руслі річки, а також на багатолюдних вулицях Кіото. Пізніше Окуні стала додавати до своїх танців світські й романтичні сцени під акомпанемент різних музичних інструментів. З ростом популярності Окуні стала виступати на сцені й зібрала свою трупу, що складалась тільки з жінок . Театр став відомим і виступав навіть перед імператором. Пі

Цитати Леся Курбаса

Початком мистецтва світу є театр. Створити те, чого немає в дійсності, кинути людям фантазію, ідеальне, неіснуюче, але прекрасне — тільки в цьому може бути різниця актора від гарно вишколеної мавпи. А для цього треба розбудити фантазію, виростити їй крила і навчитись літати. Митець той, хто у відчуванні творчому сильніший від існуючих категорій. Театр має бути таким, яким суспільство має бути завтра. Ви плачете на сцені, а публіка спокійно поглядає, а треба, щоб ви були спокійні, а публіка плакала! Мистецтво, особливо театр, мусить повернутися до своєї первісної форми — форми релігійного акту. Воно… в суті своїй — акт релігійний. Воно — могутній засіб перетворення грубого в тонке, підйому у вищі сфери, перетворення матерії. Тоді дійсно театр — храм, і мусить бути чистим і тихим, хоч і всякі молитви будуть у ньому. Коли ми принижуємо наші вимоги до того, що ми можемо в наших обставинах, то це не дасть ніякого прогресу. Політика залежить від державних мужів майже стіл

Українська класика в театрі

Постановки української класики в сучасному українському театрі вже давно переросли образ Мельпомени у віночку та вишиванці. Українська література в сучасному театрі – це філософський дискурс в національну свідомість, котрий вибудовує парадигму погляду на сучасне українське мистецтво. І саме з такими виставами без кліше ми познайомимо вас у цій статті, і ви забудете, що таке «укрліт» шкільного формату. Національний театр ім. І. Франка Традиційно саме в Національному театрі Франка можна знайти вистави за українською класикою на будь-який смак. Серед них є й такі, що заслуговують особливої уваги і відкриють для вас «укрліт» наново. «Morituri te salutant» Фото: офіційна сторінка театру Вистава за творами майстра української психологічної новели Василя Стефаника (1871 – 1936 рр.). Його твори, в основному трагічного напрямку, змальовують буденність сільського життя, ті драми, які відбуваються день при дні, навіть без усвідомлення героями значення і суті їх. Інсценіз