Перейти до основного вмісту

Українського режисера тримають у італійському СІЗО за запитом Росії



Сьогодні стало відомо, що 17 грудня 2021 року український театральний режисер, Заслужений артист України Лавренчук Євген Вікторович утримується в італійському СІЗО у зв‘язку із запитом Росії про його екстрадицію до РФ.

Ще 15 грудня  на своїй сторінці на Facebook Євген Лавренчук повідомляє про свій відліт до  Неаполя.

18 грудня режисер не прибув до Львова на свій запланований інтенсив з акторської майстерності.

Наразі у Facebook створено сторінку Free Eugene Lavrenchuk!, на якій Маріанна Палій повідомляє про деталі арешту: «За їх заявою (Російської Федерації), Євген, знаходячись на території Росії 8 років тому, нібито скоїв кримінальне порушення. Наразі Італійська сторона вивчає запит поданий з Росії. Деталі справи наразі не розголошуються, але відомо що Євгена звинувачують у фінансових порушеннях, які він начебто скоїв на території РФ. Чому його затримали саме зараз та чому досі немає конкретних документів щодо цієї справи невідомо».


Також повідомляється, що Лавренчук отримує підтримку зі сторони Консульства України в Італії та адвоката, який намагається запобігти екстрадиції Євгена до Росії. Нагадаємо, Євген Лавренчук підтримував Україну навіть працюючи в Росії і покинув РФ з політичних причин, коли почалася російсько-українська війна.

Маріанна Палій також вказує, що сім’я і близьке оточення Євгена дали дозвіл на публічне розголошення справи, розуміючи, що кримінальна справа проти нього сфабрикована, схожа на політичне переслідування, тому вони сподіваються на підтримку ЗМІ та його колег, які зможуть вплинути на ситуацію і не допустити екстрадиції Євгена Лавренчука до країни-агресора.

Більш детальну інформацію повідомляє Ірина Подоляк:

"Шановні друзі!

Щодо інформації про затримання у Неаполі Eugene Lavrenchuk, то вона правдива - розмовляла з його мамою.

У Неаполі він був транзитом, і його затримали перед посадкою на Львів. Євгенові дали адвоката. Від 17 грудня 2021 він у СІЗО, де найдовше може утримуватись 60 днів і може бути випущеним, якщо у Росії не домалюють справу.

Інформацію родичі не поширювали одразу, бо міркували, чи не зашкодить, і чи не активізує це РФ.

Усе, чого хочуть близькі і знайомі, щоб його вислали в Україну, громадянином якої Євген є, а не до ведмедів.

Зі слів матері, адвокат рекомендує зібрати листи підтримки від упливових в Україні осіб та організацій для того, щоб при розгляді справи про екстрадицію було очевидно те, що очевидно нам: Євген потрібен тут, в Україні, де він багато зробив і планує зробити.

Ці ваші листи слід надсилати матері Євгена Irina Lavrenchuk, які вона пересилатиме адвокатові. Її пошта: iralavr@gmail.com

Консул у Євгена був."


 

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Кабукі - японський традиційний театр

В Японії лише за чотирма театрами - бугаку, бунраку, кабукі і ногаку - закріпився статус «традиційних». У країні досі існують виконавські мистецтва, безвісти зниклі на азіатському континенті. Виниклі в свій час під прямим впливом ритуальної та ігрової культур Китаю, Кореї, Індії, Тибету, Персії (а в ідейному плані - шаманізму, синтоїзму, буддизму, конфуціанства, даосизму, індуїзму), ці виконавські мистецтва збереглися в Японії і донині. Фото актора з вистави театру Один з найвідоміших традиційних японських театрів - це театр кабукі. Початок жанру кабукі поклала Ідзумо-но Окуні 1603 року, коли стала виконувати ритуальні танці у висохлому руслі річки, а також на багатолюдних вулицях Кіото. Пізніше Окуні стала додавати до своїх танців світські й романтичні сцени під акомпанемент різних музичних інструментів. З ростом популярності Окуні стала виступати на сцені й зібрала свою трупу, що складалась тільки з жінок . Театр став відомим і виступав навіть перед імператором. Пі

Цитати Леся Курбаса

Початком мистецтва світу є театр. Створити те, чого немає в дійсності, кинути людям фантазію, ідеальне, неіснуюче, але прекрасне — тільки в цьому може бути різниця актора від гарно вишколеної мавпи. А для цього треба розбудити фантазію, виростити їй крила і навчитись літати. Митець той, хто у відчуванні творчому сильніший від існуючих категорій. Театр має бути таким, яким суспільство має бути завтра. Ви плачете на сцені, а публіка спокійно поглядає, а треба, щоб ви були спокійні, а публіка плакала! Мистецтво, особливо театр, мусить повернутися до своєї первісної форми — форми релігійного акту. Воно… в суті своїй — акт релігійний. Воно — могутній засіб перетворення грубого в тонке, підйому у вищі сфери, перетворення матерії. Тоді дійсно театр — храм, і мусить бути чистим і тихим, хоч і всякі молитви будуть у ньому. Коли ми принижуємо наші вимоги до того, що ми можемо в наших обставинах, то це не дасть ніякого прогресу. Політика залежить від державних мужів майже стіл

Українська класика в театрі

Постановки української класики в сучасному українському театрі вже давно переросли образ Мельпомени у віночку та вишиванці. Українська література в сучасному театрі – це філософський дискурс в національну свідомість, котрий вибудовує парадигму погляду на сучасне українське мистецтво. І саме з такими виставами без кліше ми познайомимо вас у цій статті, і ви забудете, що таке «укрліт» шкільного формату. Національний театр ім. І. Франка Традиційно саме в Національному театрі Франка можна знайти вистави за українською класикою на будь-який смак. Серед них є й такі, що заслуговують особливої уваги і відкриють для вас «укрліт» наново. «Morituri te salutant» Фото: офіційна сторінка театру Вистава за творами майстра української психологічної новели Василя Стефаника (1871 – 1936 рр.). Його твори, в основному трагічного напрямку, змальовують буденність сільського життя, ті драми, які відбуваються день при дні, навіть без усвідомлення героями значення і суті їх. Інсценіз