Митці. Точки перетину: чому українським театрам потрібно співпрацювати з європейськими

“Митці. Точки перетину” - так називається спільна міжнародна театральна лабораторія українського Театру драми і комедії на лівому березі Дніпра та німецького театру Münchner Kammerspiele, що створювалася за підтримки УКФ. Наразі відбувся перший проєкт співпраці в рамках програми "Sisterhood: далекі близькі", який дав можливість обом театрам не тільки дізнатися більше один про одного, але й створити спільну виставу "Офелія. Вихід з води" та закласти фундамент для багатьох майбутніх подій та проєктів. 

Неодноразово визнаний найкращим драматичним театром Німеччини (за результатами щорічного опитування, яке проводить німецький галузевий журнал Theater heute, цей статус був підтверджений у 2019-му та 2020-му роках), Münchner Kammerspiele цього року зробив акцент на Східну Європу. І цим скористалися в українському театрі. 

Стас Жирков, директор-художній керівник Театру на лівому березі: “Ідея співпраці народилася, коли я почув, що в німецькому театрі Münchner Kammerspiele буде акцент на Східну Європу, наш проєктний відділ написав їм листа. Вони круто відреагували і відповіли: “Давайте познайомимось”. Спочатку поспілкувалися по відеозв’язку, потім представники німецького театру приїхали до нас. Тамара Трунова, головна режисерка нашого театру, придумала всю цю історію, яка почала розвиватися і в результаті народилася театральна лабораторія, одним з результатів якої став проєкт “Офелія”, а попереду - подальша співпраця, майстер-класи, зустрічі, театральний марафон”. 

В листопаді українська команда поїхала до Німеччини. Протягом місяця акторки театру Анастасія Пустовіт та Марина Клімова брали участь в створенні вистави "Офелія. Вихід з води". Їхньою партнеркою по виставі стала німецька акторка Едіт Салдана. Також над виставою працювали режисер Алек Нєміро, композитор Матіас Кремсрайтер, драматург Меді Морадпур, художниця Марлен П’єро. Це - проєкт про надання голосу Офелії, про альтернативні шляхи її життя та участі; що якби вона не покінчила життя самогубством.

 Марина Клімова, акторка Театру на лівому березі: “Коли ми прочитали сценарій, то багато чого змінили. Наприклад, самі писали шматки тексту про те, що нас турбувало по темі Офелії. Ми розкривали тему героїні не по Шекспірівському Гамлету, а якою вона могла би бути у цей час, 20 років назад, 100 років назад. Прикольно, що не було якогось тиску, що Офелія має бути тільки такою. Були питання: “Як ви вважаєте, якою вона ще могла б бути? Які у неї ще могли б бути відчуття та сприйняття? Як вона могла б взагалі вплинути на саму історію, якби вона не потонула?” І це було цікаво, бо працює і мозок, і тіло. Бо багато пластичних штук. А ще у нас вийшла командна робота. Ми весь час командою збиралися, думали, робили. І відчуття, емоції та задоволення від усього - просто 100%”. 

 В роботі театрів багато чого схожого, але є й відмінності. За словами акторок, в німецькому театрі відчувається словосполучення “театральна махіна” - це і 10-поверхова будівля театру, і багато сцен, і величезний штат працівників, починаючи від робочих сцени, і закінчуючи художниками та драматургами. 

 Анастасія Пустовіт, акторка Театру на лівому березі: “Робота режисера і акторів, коли вони талановиті, круті, гарні люди, нічим не відрізняється від тієї роботи, що відбувається в нашому театрі в Києві. Але я не очікувала, що з першого дня проєкту будуть костюми, світло, репетиційні приміщення, весь реквізит. По факту, в нас було майже все. Тільки залишилося трохи доробити художню частину. Музика створювалася тут і зараз - під час роботи. В технічному плані німецькі театри краще підготовлені.

А ще ми були на показі університетських режисерський робіт, вони робили частково оперу, і я була здивована, на якому рівні знаходиться вся університетська частина, скільки можливостей надається молодим режисерами, як вони працюють, і це щоб просто захистити курсові роботи на другому чи третьому курсі. Мене це дуже приємно здивувало. Я задумалася, що в нас зовсім інша історія з цим всім, наскільки в них є відкритий доступ не лише до перегляду будь-яких вистав, а й участі в різних колабораціях”.

 Для обох українських акторок це був перший досвід роботи з німецьким театром.

Для німецької сторони співпраця з українцями також відбувалася вперше. 

 Алек Нєміро, автор ідеї і режисер вистави “Офелія. Вихід з води”: “Я вперше працюю з українською командою, і я просто в захваті. Було дуже надихаюче працювати над такою темою з людьми з іншою культурою та іншою мовою. Наприклад, я працював з кількома міжнародними командами з Бельгії, Польщі та Нідерландів. Але ця співпраця була для мене чимось особливим.

Мені дуже подобається працювати з іноземними командами, тому що доводиться дуже сильно змінювати свій світогляд і мислення. Репетиції набагато більш фізичні, тому що є деякі мовні бар’єри, які потрібно просто перестрибнути, використовуючи все тіло. Робота з усією українською командою була дуже унікальною, і я був дуже радий познайомитися з ними всіма. Настя і Марина – феноменальні актриси, вони працюють незалежно, що мені дуже подобається, і весь їхній підхід до театру мене надихає. А поза репетицією у нас були дуже напружені розмови на різні теми, і я, будучи родом з Польщі, відчував глибокий зв’язок з ними”.

 Протягом лабораторії в Мюнхені команди кооперувались, працювали і навчались один у одного. Поки проходили репетиції вистави, частина команди з українського боку знайомилась з внутрішнім укладом Каммершпілє, спілкувалася з керівниками різних департаментів, брала участь в репетиціях та вивчала внутрішню організацію театру, для того щоб по приїзду імплементувати це в українському театрі. 

Стас Жирков, директор-художній керівник Театру на лівому березі: “Впродовж лабораторії ми придумали ще один проєкт, театральний марафон, який, маю надію, ми зможемо реалізувати навесні. По-друге, ми спілкувалися про внутрішнє налаштування роботи театру, серія цих спілкувань ще попереду, тому ми спробуємо трохи змінити структуру всередині театру, бо хочемо найкращі приклади з Німеччини, Польщі, Литви та інших країн долучати до себе і намагатися працювати в нових системах. Наразі, завдяки співпраці з мюнхенським театром, ми усі отримуємо міжнародний досвід, і це стосується не лише керівництва та актрис нашого театру, він стосується і наших адміністраторів, художників, зав. постановочної частини - це велика комплексна робота з боку всього театру”. 

 На початку грудня в Києві мав відбутися показ вистави, але через карантинні обмеження, німецька команда не змогла прилетіти до України. В середині грудня українська команда знову відвідає Мюнхен, де заплановано два покази вистави “Офелія. Вихід з води”, а в Україні покази перенесено на весну.

Фото: Театр на лівому березі