Перейти до основного вмісту

Сьогодні Театр на Подолі святкує своє 35-річчя!



Сьогодні, 19 серпня  Театр на Подолі святкує своє 35-річчя. У театрі було поставлено  понад 100 вистав за увесь час.

  • Найдовше з існуючих в репертуарі тримається "Моє століття".
  • Найбільше показів:  "Звдки беруться діти?"
  • Наймасштабніші вистави із репертуарних: "Зойчина квартира" та "ОБЕЖ" - задіяно по 19 акторів одночасно.
  • Найдовша у монтуванні вистава: "Сніг у квітні" - процес триває близько 7 годин, в ньому задіяно понад 12 осіб;
  • Найбільше  було показано версій вистави "Сон літньої ночі" - зараз готується 7-ма!
  • Артисти Володимир Кузнєцов і Олександр Данильченко грають на сцені вже 61 рік!
  • За 35 років існування Театр на Подолі грав на різних сценах у різних країнах, зокрема на стадіонах, у замках, церквах, в басейні і пральні, в кафе, ресторанах, підвалах і на балконах, у полі, на сибірському морозі й аргентинській спеці.
  • Художній керівник і засновник театру Віталій Малахов лише раз виходив на сцену в якості актора - грав безсловесного Гнома у виставі "Білосніжка".
  • Найвідданіший (із відомих нам випадків) глядач вистави "Люксембурзький сад" подивився спектакль 17 разів!
  • Найскладніша вистава театру за сукупністю усіх показників "На дні" Максима Горького з успіхом йде вже понад 10 років.
  • У театрі працівники проводять більше часу, ніж вдома, тому не дивно, що в колективі працює відразу декілька сімей.


Трохи історії: 

Більше ніж 30 років назад Андріївський узвіз був зовсім іншою вулицею. Тут не було театрів і ресторанчиків, не продавалися сувеніри, і не писалися картини, не працювали музеї і галереї, і вже точно ніхто не зміг би назвати його серцем Києва, хіба жартома.  

Однак 1987 року другим культурним місцем вулиці став театр на Подолі з молодим прогресивним андеграунд колективом. Другим, бо першим був напівзруйнований замок Річарда, що так вабив мистецьку молодь своїм духом розпаду і легендами про привидів. 

Але з приходом театру все змінилося.

Сьогодні Андріївський узвіз – улюблена вулиця туристів і киян. Тут продаються найромантичніші речі, тут найкращі краєвиди на Київ і Дніпро, тут по-особливому смакує українська кухня і саме тут складають найромантичніші містичні історії. 

Театр на Подолі – будинок зразка кінця 19 – початку 20 століття. На межі 20 століття комплекс будівель належав відомому київському ювеліру, котрий використовував корпус Б як ювелірну та іконописну майстерні, а на другому поверсі, як і зараз, була сцена, де працював домашній театр. У корпусі А, на місці якого розташована Нова сцена реконструйованого театру, він проживав особисто. Особливість будинку – вдалий приклад архітектурного рішення періоду еклектизму. В середині 1980-х будівлю було передано Театру на Подолі.

У жовтні 2017 року театр відкрили, завершивши 25-ти літню епопею капітальної реконструкції.

24 серпня, у День Незалежності України артисти Театру на Подолі влаштують музичний концерт перед будівлею Театру - послухати його зможуть усі охочі на Андріївському узвозі, 20А.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Кабукі - японський традиційний театр

В Японії лише за чотирма театрами - бугаку, бунраку, кабукі і ногаку - закріпився статус «традиційних». У країні досі існують виконавські мистецтва, безвісти зниклі на азіатському континенті. Виниклі в свій час під прямим впливом ритуальної та ігрової культур Китаю, Кореї, Індії, Тибету, Персії (а в ідейному плані - шаманізму, синтоїзму, буддизму, конфуціанства, даосизму, індуїзму), ці виконавські мистецтва збереглися в Японії і донині. Фото актора з вистави театру Один з найвідоміших традиційних японських театрів - це театр кабукі. Початок жанру кабукі поклала Ідзумо-но Окуні 1603 року, коли стала виконувати ритуальні танці у висохлому руслі річки, а також на багатолюдних вулицях Кіото. Пізніше Окуні стала додавати до своїх танців світські й романтичні сцени під акомпанемент різних музичних інструментів. З ростом популярності Окуні стала виступати на сцені й зібрала свою трупу, що складалась тільки з жінок . Театр став відомим і виступав навіть перед імператором. Пі

Цитати Леся Курбаса

Початком мистецтва світу є театр. Створити те, чого немає в дійсності, кинути людям фантазію, ідеальне, неіснуюче, але прекрасне — тільки в цьому може бути різниця актора від гарно вишколеної мавпи. А для цього треба розбудити фантазію, виростити їй крила і навчитись літати. Митець той, хто у відчуванні творчому сильніший від існуючих категорій. Театр має бути таким, яким суспільство має бути завтра. Ви плачете на сцені, а публіка спокійно поглядає, а треба, щоб ви були спокійні, а публіка плакала! Мистецтво, особливо театр, мусить повернутися до своєї первісної форми — форми релігійного акту. Воно… в суті своїй — акт релігійний. Воно — могутній засіб перетворення грубого в тонке, підйому у вищі сфери, перетворення матерії. Тоді дійсно театр — храм, і мусить бути чистим і тихим, хоч і всякі молитви будуть у ньому. Коли ми принижуємо наші вимоги до того, що ми можемо в наших обставинах, то це не дасть ніякого прогресу. Політика залежить від державних мужів майже стіл

Українська класика в театрі

Постановки української класики в сучасному українському театрі вже давно переросли образ Мельпомени у віночку та вишиванці. Українська література в сучасному театрі – це філософський дискурс в національну свідомість, котрий вибудовує парадигму погляду на сучасне українське мистецтво. І саме з такими виставами без кліше ми познайомимо вас у цій статті, і ви забудете, що таке «укрліт» шкільного формату. Національний театр ім. І. Франка Традиційно саме в Національному театрі Франка можна знайти вистави за українською класикою на будь-який смак. Серед них є й такі, що заслуговують особливої уваги і відкриють для вас «укрліт» наново. «Morituri te salutant» Фото: офіційна сторінка театру Вистава за творами майстра української психологічної новели Василя Стефаника (1871 – 1936 рр.). Його твори, в основному трагічного напрямку, змальовують буденність сільського життя, ті драми, які відбуваються день при дні, навіть без усвідомлення героями значення і суті їх. Інсценіз