Перейти до основного вмісту

Сезон "КЛАSИКА" розпочинається в Театрі драми і комедії

 


25 серпня Театр на лівому березі виставою “Моменти / Momenti” відкриває 44-й театральний сезон сезон "КЛАSИКА". Стати ближчими до глядача, зустрічатися наживо, повернутися до того, з чого все починалося і згадати, хто ми є такі цілі на новий сезон поставили собі в Театрі на лівому березі.

Чому "КЛАSИКА"? В театрі про це говорять так: 

"Пандемія змінила світ, а з нею змінилося й життя театрів. Неможливість працювати на повну, перехід в онлайн, обмеження спілкування з глядачами - складові минулого театрального сезону. Тому в новому сезоні Театр на лівому березі хоче повернутися до того, з чого все починалось, згадати, хто ми є. А ми є ТЕАТР! Театр, де є актори і є глядачі. Театр, де відбувається обмін енергією тут і зараз. 44-й сезон відкривається нещодавньою прем’єрою  виставою “Моменти / Momenti” від італійського режисера Маттео Спіацці. У новій виставі від автора “Сімейного альбому” ми потрапимо у минуле, щоб через її героїв пройти шлях від початку 1970-х і до Помаранчевої революції у 2004-му. “Моменти / Momenti”  найкращий спосіб відчути зміни в Україні".

Сезон в театрі обіцяє бути насиченим.

Вже 25 вересня  прем’єра від Стаса Жиркова  драма "Батько", за участю Олега Стефана та Ірини Мак. В жовтні - фізичний театр за античними мотивами -  "Одіссею, повертайся додому" від автора VIÑO Євгена Корняга. Також очікуємо прем’єри від Тамари Трунової  "Гамлет", від відомої харківської режисерки лялькового та драматичного театру Оксани Дмитрієвої  комедія-водевіль "Одруження Фігаро", від режисерки "Поїхати не можна залишитися" Тані Губрій - вистава-казка, від режисера театру Олексія Лісовця, від харківського режисера Олександра Середіна та ще одна вистава від Стаса Жиркова.

Також в театрі буде розпочато проєкт, в рамках якого шеф-драматург театру Павло Ар'є працюватиме з групою підлітків, де досліджуватимуть, що таке театр в сучасному світі.

Театр й надалі розвиватиме спільні проєкти з європейськими колегами з Литви, Білорусі, Німеччини, Чехії.

А вже 35 вересня в театрі відбудеться Фестиваль пам'яті Едуарда Митницького "Простір Майстра", де будуть показані знакові вистави Майстра  "Майн Кампф, або Шкарпетки в кавнику", "Три сестри", "Море… Ніч… Свічки", а також відбудуться обговорення, круглі столи та вечір пам'яті.


А ще до нового сезону театр випустить календар "КЛАSИКА" за участю акторів. Потримати в руках його можна буде вже найближчим часом.





Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Кабукі - японський традиційний театр

В Японії лише за чотирма театрами - бугаку, бунраку, кабукі і ногаку - закріпився статус «традиційних». У країні досі існують виконавські мистецтва, безвісти зниклі на азіатському континенті. Виниклі в свій час під прямим впливом ритуальної та ігрової культур Китаю, Кореї, Індії, Тибету, Персії (а в ідейному плані - шаманізму, синтоїзму, буддизму, конфуціанства, даосизму, індуїзму), ці виконавські мистецтва збереглися в Японії і донині. Фото актора з вистави театру Один з найвідоміших традиційних японських театрів - це театр кабукі. Початок жанру кабукі поклала Ідзумо-но Окуні 1603 року, коли стала виконувати ритуальні танці у висохлому руслі річки, а також на багатолюдних вулицях Кіото. Пізніше Окуні стала додавати до своїх танців світські й романтичні сцени під акомпанемент різних музичних інструментів. З ростом популярності Окуні стала виступати на сцені й зібрала свою трупу, що складалась тільки з жінок . Театр став відомим і виступав навіть перед імператором. Пі

Цитати Леся Курбаса

Початком мистецтва світу є театр. Створити те, чого немає в дійсності, кинути людям фантазію, ідеальне, неіснуюче, але прекрасне — тільки в цьому може бути різниця актора від гарно вишколеної мавпи. А для цього треба розбудити фантазію, виростити їй крила і навчитись літати. Митець той, хто у відчуванні творчому сильніший від існуючих категорій. Театр має бути таким, яким суспільство має бути завтра. Ви плачете на сцені, а публіка спокійно поглядає, а треба, щоб ви були спокійні, а публіка плакала! Мистецтво, особливо театр, мусить повернутися до своєї первісної форми — форми релігійного акту. Воно… в суті своїй — акт релігійний. Воно — могутній засіб перетворення грубого в тонке, підйому у вищі сфери, перетворення матерії. Тоді дійсно театр — храм, і мусить бути чистим і тихим, хоч і всякі молитви будуть у ньому. Коли ми принижуємо наші вимоги до того, що ми можемо в наших обставинах, то це не дасть ніякого прогресу. Політика залежить від державних мужів майже стіл

Українська класика в театрі

Постановки української класики в сучасному українському театрі вже давно переросли образ Мельпомени у віночку та вишиванці. Українська література в сучасному театрі – це філософський дискурс в національну свідомість, котрий вибудовує парадигму погляду на сучасне українське мистецтво. І саме з такими виставами без кліше ми познайомимо вас у цій статті, і ви забудете, що таке «укрліт» шкільного формату. Національний театр ім. І. Франка Традиційно саме в Національному театрі Франка можна знайти вистави за українською класикою на будь-який смак. Серед них є й такі, що заслуговують особливої уваги і відкриють для вас «укрліт» наново. «Morituri te salutant» Фото: офіційна сторінка театру Вистава за творами майстра української психологічної новели Василя Стефаника (1871 – 1936 рр.). Його твори, в основному трагічного напрямку, змальовують буденність сільського життя, ті драми, які відбуваються день при дні, навіть без усвідомлення героями значення і суті їх. Інсценіз