Перейти до основного вмісту

Стас Жирков ставить українську сучасну драму в Литві

 

Українська драма у Європі. Стас Жирков - директор-художній керівник Київського академічного театру драми і комедії на лівому березі Дніпра став учасником проєкту «Darama Test» Малого театру у місті Вільнюс в Литві, фундатором та художнім керівником якого є  видатний литовський режисер Рімас Тумінас. Наразі відбувається перший етап проєкту в рамках якого режисери за два тижні готують ескізи своїх майбутніх вистав. Варто зазначити, що український режисер є єдиним закордонним учасником проєкту серед інших литовських режисерів. Стас Жирков поділився з ProТеатром подробицями роботи у Вільнюсі.


«Кожний хороший театр завжди відштовхується від режисера. Коли його запрошують,  йому вже ніби довіряють, ніби говорять, що «нам потрібна твоя позиція, нам потрібні твої думки». Тому, коли надійшла пропозиція взяти участь у цьому проєкті, в мене було два варіанти: або сучасна литовська п’єса, або сучасна українська. І я запропонував п’єсу Наталі Ворожбит «Саша, винеси сміття», переклад якої був литовською мовою. Мені це дуже приємно, бо це сучасний український текст, і я представляю не тільки себе, але й сучасну українську драматургію. Згодом з цього ескізу вийде повноцінна вистава цього року або на початку наступного».

Знайомство Стаса Жиркова з Малим театром відбулось ще 2 роки тому, і вже тоді відбулись перші домовленості про співпрацю. Ось як про це розповідає сам режисер:


«Десь два роки тому, коли я ставив виставу «Паляванне на сябе» у Мінську, українська театральна продюсерка Оксана Немчук, яка багато працювала з Рімасом Володимировичем Тумінасом, подивилася декілька моїх вистав і сказала, що було б добре спробувати поставити щось у Малому театрі Вільнюса. Звісно я зрадів такій можливості, сказав, що зараз перебуваю у Мінську, і можу поїхати до Вільнюса. Німчук познайомила мене з дочкою Рімаса Володимировича Габріеллою Тумінайте – вона успішна режисерка і менеджерка. Потім в театрі відбулися вибори нового директора – ним став  Сімонас Клєбас, а режисерка Габріелла Тумінайте стала заступницею художнього керівника. Восени минулого року, коли я ставив виставу в Алітуському театрі, вони приїхали на прем’єру, ми ще раз зустрілись і обговорили вже деталі співпраці в рамках проєкту «Drama test», яким керує Габріелла Тумінайте».
Фото з репетицій
Оскільки зараз відбувається лише перший етап роботи над виставою, то Стас Жирков тільки привідкриває нам завісу подробиць майбутньої постановки.


«Актори дуже добре сприйняли текст Наталі Ворожбит. Всі відмічали гумор, який є в тексті, іронію, трагізм. Мені видається, це універсальна історія, хоч там і  присутні суто українські реалії як війна на сході чи Майдан. Але там закладені проблеми загальнолюдські: втрата близької людини, спроби жити далі, змиритися чи не змиритися. Я знайомий з Наталею вже багато років і знаю про її принциповість щодо достеменності відтворення її тексту на сцені, тому ми його не змінюємо, адже він і так досить лаконічний і невеликий за об’ємом. На цьому етапі роботи ми будемо працювати в тих декораціях, які не використовуються у інших виставах, але є в театрі. Вони досить побутові – мені треба створити атмосферу дачі, старого заміського будинку, куди звозять усілякі речі, які начебто ще знадобляться. Тому це стара пострадянська кухня, на якій багато радянських сервізів тощо. Мені це подобається, бо мені здається, що ця естетика закладена в самому тексті. А те, якою вже буде вистава на прем’єрі, залежатиме від нашої спільної роботи з художником».
Фото з репетицій
Стас Жирков також розповів про знайомство з Рімасом Тумінасом і про особливості роботи в литовському театрі.


«Обов’язковість і педантичність – для мене головні ознаки литовського театру. Ти працюєш в атмосфері, коли ти знаєш, що тебе ніхто не підведе. Це також властиво й німецькому театру. На тебе розраховують і тобі допомагають – це два важливі компоненти. Тому такі проєкти необхідні – вони дають мені можливість  вчитися чомусь новому, а литовському театру збагачуватися новими виставами з України, і розуміти яка ситуація у нас.

Репертуарна політика Малого театру ґрунтується переважно на класичних виставах ­ – це і світова класика, і литовська. Але є і сучасна драматургія, є і тексти, які спеціально написані для Малого театру. Звісно Рімас Тумінас сам бере участь у формуванні репертуарної політики. У мене спочатку була невелика десятихвилинна телефонна розмова з Рімасом Володимировичем, він дуже добре відгукувався про текст п’єси, сказав, що чекає у Вільнюсі. А вже коли я приїхав, то мав двадцятихвилинну зустріч з ним. І я ще раз зрозумів, що чим більша особистість, тим простіше з нею знайти контакт, і це важливий урок для мене. Я буду пам’ятати цю історію завжди, тому що з такими майстрами, історичними постатями зустрічаєшся не кожного дня.

Я вдячний команді організаторів, тому що дуже важко під час карантину  і пандемії організувати приїзд режисера з іншої країни. Тут для цього працювала велика команда. Тож продовжуємо репрезентувати український театр в Європі і сподіваюся, що в цьому театрі з’явиться моя прем’єра».

Матеріал підготувала  Даша Кашперська
Фото з репетицій надав Стас Жирков

 

 


Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Кабукі - японський традиційний театр

В Японії лише за чотирма театрами - бугаку, бунраку, кабукі і ногаку - закріпився статус «традиційних». У країні досі існують виконавські мистецтва, безвісти зниклі на азіатському континенті. Виниклі в свій час під прямим впливом ритуальної та ігрової культур Китаю, Кореї, Індії, Тибету, Персії (а в ідейному плані - шаманізму, синтоїзму, буддизму, конфуціанства, даосизму, індуїзму), ці виконавські мистецтва збереглися в Японії і донині. Фото актора з вистави театру Один з найвідоміших традиційних японських театрів - це театр кабукі. Початок жанру кабукі поклала Ідзумо-но Окуні 1603 року, коли стала виконувати ритуальні танці у висохлому руслі річки, а також на багатолюдних вулицях Кіото. Пізніше Окуні стала додавати до своїх танців світські й романтичні сцени під акомпанемент різних музичних інструментів. З ростом популярності Окуні стала виступати на сцені й зібрала свою трупу, що складалась тільки з жінок . Театр став відомим і виступав навіть перед імператором. Пі

Цитати Леся Курбаса

Початком мистецтва світу є театр. Створити те, чого немає в дійсності, кинути людям фантазію, ідеальне, неіснуюче, але прекрасне — тільки в цьому може бути різниця актора від гарно вишколеної мавпи. А для цього треба розбудити фантазію, виростити їй крила і навчитись літати. Митець той, хто у відчуванні творчому сильніший від існуючих категорій. Театр має бути таким, яким суспільство має бути завтра. Ви плачете на сцені, а публіка спокійно поглядає, а треба, щоб ви були спокійні, а публіка плакала! Мистецтво, особливо театр, мусить повернутися до своєї первісної форми — форми релігійного акту. Воно… в суті своїй — акт релігійний. Воно — могутній засіб перетворення грубого в тонке, підйому у вищі сфери, перетворення матерії. Тоді дійсно театр — храм, і мусить бути чистим і тихим, хоч і всякі молитви будуть у ньому. Коли ми принижуємо наші вимоги до того, що ми можемо в наших обставинах, то це не дасть ніякого прогресу. Політика залежить від державних мужів майже стіл

Українська класика в театрі

Постановки української класики в сучасному українському театрі вже давно переросли образ Мельпомени у віночку та вишиванці. Українська література в сучасному театрі – це філософський дискурс в національну свідомість, котрий вибудовує парадигму погляду на сучасне українське мистецтво. І саме з такими виставами без кліше ми познайомимо вас у цій статті, і ви забудете, що таке «укрліт» шкільного формату. Національний театр ім. І. Франка Традиційно саме в Національному театрі Франка можна знайти вистави за українською класикою на будь-який смак. Серед них є й такі, що заслуговують особливої уваги і відкриють для вас «укрліт» наново. «Morituri te salutant» Фото: офіційна сторінка театру Вистава за творами майстра української психологічної новели Василя Стефаника (1871 – 1936 рр.). Його твори, в основному трагічного напрямку, змальовують буденність сільського життя, ті драми, які відбуваються день при дні, навіть без усвідомлення героями значення і суті їх. Інсценіз