Перейти до основного вмісту

В Україні пишуть музику та лібрето до рок-опери «Тарас Бульба»

 

Саме зараз триває процес написання лібрето та музики до цього твору, презентація якого відбудеться у жовтні нинішнього року. І це перший етап. Наступного 2021 року запланована постановка рок-опери «Тарас Бульба» в Україні.

Ідея написати і реалізувати постановку виникла ще в 2009 році. Тоді, по завершені чергового легендарного українського рок-фестивалю «Тарас Бульба»  його організатор Микола Арсенюк озвучив таку думку серед колег і серед де-яких музикантів. Але рок-опера – це доволі амбітний проєкт з чималими фінансовими інвестиціями і людським ресурсом. І найголовніше і, напевне, найважче було знайти авторів, які готові були за це взятися. Тим паче, відразу було вирішено, що це має бути абсолютно новий музичний твір, а не рокова обробка уже написаної Миколою Лисенком класичної опери «Тарас Бульба».

Ідея потроху викристалізовувалась, хоча було і багато скептиків. У 2013-му, після чергового фестивалю, цією ідеєю зацікавились молоді та амбітні музиканти, брати Сергій та Дмитро Радзецькі. У них уже був певний досвід у написанні дуже цікавої експериментальної музики в різних проєктах. І, найголовніше, сама ідея створити щось унікальне, нестандартне, інноваційне в українському музичному просторі абсолютно збігалася з баченням авторів ідеї. Лишилось єдине питання: хто напише лібрето? А далі – справа за пошуком ресурсів на створення та постановку.

Революція Гідності і війна з Росією знову відклали все на невизначений час. Але було уже однозначно вирішено, що події на Майдані і війна на Сході України ляжуть в основу сюжету рок-опери.

Пошуки автора лібрето теж зайняли певний час. Але згоом за написання тексту взявся талановитий драматург – Дмитро Терновий. Він відразу загорівся ідеєю і запропонував дуже цікаві, інколи несподівані сюжетні рішення та образи, наповненні емоціями і разом з тим, які тісно перепліталися з класичним твором.

«Рок-опера «Тарас Бульба» не «за царя і отєчєство». Вона – за Україну!» – стверджують творці. Вона про сильного, впертого, сучасного українського воїна, який відстоює своє, рідне і готовий жертвувати собою заради цього. Саме завдяки інновації, сучасній музиці та інтерпретації класичних образів на нинішні події в Україні, автори проєкту намагатимуться підняти питання «самопожертви заради власних цінностей», «зради заради кохання» і «чи вбивати за таку зраду рідного сина».

Проєкт “Написання музики та лібрето до рок-опери «Тарас Бульба» проходить за підтримки  Українського культурного фонду

Автор ідеї:  Микола Арсенюк

Композитори: Dmytro Radzetskyi / Сергей Радзецкий (Radzetskyi Serhii)

Автор лібрето: Дмитрий Терновой (Dmytro Ternovyi)

Аранжування аудіо додатку: Max Velychko

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Кабукі - японський традиційний театр

В Японії лише за чотирма театрами - бугаку, бунраку, кабукі і ногаку - закріпився статус «традиційних». У країні досі існують виконавські мистецтва, безвісти зниклі на азіатському континенті. Виниклі в свій час під прямим впливом ритуальної та ігрової культур Китаю, Кореї, Індії, Тибету, Персії (а в ідейному плані - шаманізму, синтоїзму, буддизму, конфуціанства, даосизму, індуїзму), ці виконавські мистецтва збереглися в Японії і донині. Фото актора з вистави театру Один з найвідоміших традиційних японських театрів - це театр кабукі. Початок жанру кабукі поклала Ідзумо-но Окуні 1603 року, коли стала виконувати ритуальні танці у висохлому руслі річки, а також на багатолюдних вулицях Кіото. Пізніше Окуні стала додавати до своїх танців світські й романтичні сцени під акомпанемент різних музичних інструментів. З ростом популярності Окуні стала виступати на сцені й зібрала свою трупу, що складалась тільки з жінок . Театр став відомим і виступав навіть перед імператором. Пі

Цитати Леся Курбаса

Початком мистецтва світу є театр. Створити те, чого немає в дійсності, кинути людям фантазію, ідеальне, неіснуюче, але прекрасне — тільки в цьому може бути різниця актора від гарно вишколеної мавпи. А для цього треба розбудити фантазію, виростити їй крила і навчитись літати. Митець той, хто у відчуванні творчому сильніший від існуючих категорій. Театр має бути таким, яким суспільство має бути завтра. Ви плачете на сцені, а публіка спокійно поглядає, а треба, щоб ви були спокійні, а публіка плакала! Мистецтво, особливо театр, мусить повернутися до своєї первісної форми — форми релігійного акту. Воно… в суті своїй — акт релігійний. Воно — могутній засіб перетворення грубого в тонке, підйому у вищі сфери, перетворення матерії. Тоді дійсно театр — храм, і мусить бути чистим і тихим, хоч і всякі молитви будуть у ньому. Коли ми принижуємо наші вимоги до того, що ми можемо в наших обставинах, то це не дасть ніякого прогресу. Політика залежить від державних мужів майже стіл

Українська класика в театрі

Постановки української класики в сучасному українському театрі вже давно переросли образ Мельпомени у віночку та вишиванці. Українська література в сучасному театрі – це філософський дискурс в національну свідомість, котрий вибудовує парадигму погляду на сучасне українське мистецтво. І саме з такими виставами без кліше ми познайомимо вас у цій статті, і ви забудете, що таке «укрліт» шкільного формату. Національний театр ім. І. Франка Традиційно саме в Національному театрі Франка можна знайти вистави за українською класикою на будь-який смак. Серед них є й такі, що заслуговують особливої уваги і відкриють для вас «укрліт» наново. «Morituri te salutant» Фото: офіційна сторінка театру Вистава за творами майстра української психологічної новели Василя Стефаника (1871 – 1936 рр.). Його твори, в основному трагічного напрямку, змальовують буденність сільського життя, ті драми, які відбуваються день при дні, навіть без усвідомлення героями значення і суті їх. Інсценіз