У День Театру відомі театральні діячі розповіли, чому #ТеатрПереможе

Ми знаємо, що ви дуже скучаєте за театром, як і ми! Дуже вже хочеться зайняти улюблені місця партеру, ложі чи балкону і з задоволенням поринути у веселі, трагічні і драматичні історії, які пропускають крізь себе актори та режисери, а допомагають їм у цьому сценографи, художники, помічники...

І хоч ми зараз залишаємось вдома, до чого принагідно закликаємо усіх, ми віримо, що разом переживемо усі негаразди, що вже зовсім скоро театри знову відчинять для нас свої двері, і театр обов'язково переможе!

Тож, щоб відчувати єднання навіть на карантині ProТеатр запустив флешмоб до Дня театру під хештегом #ТеатрПереможе.

Відомі театральні діячі поділилися своїм настроєм, думками і побажаннями у цей непростий час, а ми ділимося з вами і вітаємо з міжнародним Днем театру!

Іван Уривський - головний режисер Одеського академічного українського музично-драматичного театру ім. В. Василька:

"Можливо настав той час, коли треба зробити, так би мовити, самоапгрейд, та залишитися наодинці зі своїми думками, ідеями. Непроста пауза, яку вимушено взяли театри та весь світ, дає нам можловість відчути життя по-іншому, порівняти з тим, як було, і уявити, як буде далі. Все, що відбувається зараз - жахливо та страшно, але, з іншого боку, можливо, це шанс для людства, щоб зробити новий крок до іншого життя. Яке воно буде...? Часи змінюються, змінюється і світ навколо нас, але театр завжди був і залишається непохитною частиною людського життя. Є загадковий чорний кабінет, є глядацький зал, і людей буде тягнути туди.Так є і так буде. Чим зараз саме той час, щоб приготувати себе до змін, які неминуче будуть! Театр більше не давати театр глядачу, тим сильніше він буде хотіти туди потрапити. Сподіваюся, що після карантину всі не почнуть «кидатися» на гарячі теми про віруси і політику, бо треба йти далі…А зараз треба запастись терпінням, засісти вдома і пірнути у свої думки, шукати круті тексти, вигадувати нові концепції, переможе, а зараз нарощуємо апетити…"

Римма Зюбіна – актриса театру та кіно:

"Театр переможе, але не в Країні, де цинічно зменшу.ють фінансування культури; де Політичний Театр Абсурду видає такі несподівані сюжетні повороти, що глядачі, вони ж громадяни, не встигають спрогнозувати кульмінаційний момент, аби приготуватися пустити сльозу і дістати носовичок. Але важливо пам'ятати, що і в Театрі народженому в Давній Греції 2 з половиною тисячі років тому, і в Театрі Політичному - фінал один. Як і в високій трагедії над кожним тяжіє Рок, кожному написано його Долю, і тому кожен має дбати про пам'ять, яка залишається по Персонажу, роль якого дісталася саме Вам."

Олег Вергеліс - театральний критик, публіцист і письменник:

"Театр переможе, тому що все що нас оточує - театр бездарний і безбожний, а театр талановитий (театр високоі душі) має прямі контакти з Богом..."

Дмитро Рибалевський - актор театру та кіно, артист Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка:

"Театр переможе не "тому що", а наперекір усьому. Театр по суті - вічність. Знак нескінченності. Для всіх поколінь, що були й будуть. А якщо були, то точно будуть. Навіть, не дивлячись на ту величезну проблему, пандемію (як зараз, чорт забирай, прийнято говорити) театр виживе і деякі театри одужають. І тут не тільки тема вірусу, тут більше поняття спроможності театру нести відповідальність та ставити питання глядачу про вічні, а на часі й тривожні питання, які стоять перед людством тієї чи іншої держави. Звісно, не відкидаючи класичні твори, бо й їх можна запропонувати зрозумілою "мовою" (мовою театру), проблематики тих персонажів й реалій, з якими ті покоління стикались в своєму життєчасі. Як не крути, ми маємо циклічну історію поколінь, відносин між людьми – тут і про гендерну належність 😉 Стосунки між чоловіком і жінкою, дітьми. Чим це не театр?) Драма, Трагедія, Трагікомедія, Комедія – все поруч, все під рукою, біля наших очей. Театр не те, що виживе. Він живе. Він живий. Він буде жити. Поки існує людство. З прийдешнім Днем театру. І мийте руки. І чистіть душу. Далі більше."

Олександр Книга - директор-художній керівник Херсонського театру імені Миколи Куліша:

"Театр переможе в будь-якому випадку! І саме тому що, як ніхто звик працювати в запропонованих і завжди нелегких обставинах. Я, наприклад, за 31 рік роботи в театрі не пам’ятаю часів, коли ми працювали спокійно, не долаючи щоденні складні обставини. Театр ніколи не працював-завдяки, він завжди працював всупереч! У радянські часи – всупереч цензурі, в дев’яності – отримуючи зарплатню макаронами, шкарпетками та горілкою, а пізніше – тотальна відсутність коштів на будь-яку творчу діяльність. Але театр не просто вижив, він буйно розквіт за останнє десятиліття. І, навіть, у сьогоднішніх умовах знаходить комунікацію зі своїм глядачем і пропонує йому свої творчі доробки. Показником такої довіри глядача до свого театру є той факт, що ми не відчули жодної паніки з боку глядача, коли почали переносити вже продані аншлаги, як планових, так і нових прем’єрних вистав. Тому з нетерпінням чекаємо закінчення негараздів, які знову виникли на нашому шляху, і з оптимізмом відкриємо двері театру для своїх поціновувачів. А час вимушеної паузи використовуємо, наприклад, для покращення умов, як для колективу, так і для глядачів. Оновлюємо паркетну підлогу парадної частини, раніше завдяки щільному прокату на це не вистачало часу, закінчуємо реконструкцію сцени під дахом, готуємось вручати щорічну премію «Успіх» і плануємо проведення фестивалю Мельпомена Таврії і нові постановки, над якими не припиняли працювати навіть онлайн."

Слава Жила - директор-художній керівник Театру "Актор":

"Театр переможе, тому що він і є бог. Так-так, театр – це релігія, храм, маленька держава або, якщо хочете, планета – цілий всесвіт. У кожного театру є свої закони, за якими він існує, та обов‘язково +/- сім днів на створення. Театр приречений на те, щоб перемогти, тому що він несе позитивну енергію просвітництва. Тож, коли на Землі нічого не буде: ні долларів, ні пандемій, ні держав, ні фейсбуку, а залишеться лише людинаї - то це означатиме, що театр переміг. Бо театр, як і бог, він повсюди, він крізь, він поза часом та матерією. Тому, коли скінчиться карантин, а він за будь-яких умов буде скасований, глядач прийде одразу в театр. Бо, скоріше перестане існувати кіно, вмре телебачення та загинуть соцмережі, але не театр. Театр вічний. як космос, театр запрограмований матерією чорного кабінету поглинути все навкруги та перетворити на мистецтво. На акторів в посткарантинний період буде покладена велика відповідальність - показати людству справжнє обличчя без маски. Театр не має шансів на провал, бо саме лицедії будуть знову вчити глядача посміхатись. Храм Мельпомени – це остання надія людства на успіх, тож наше завдання виправдати всі сподівання. І, як казав класик: «Посміхайтесь, панове, посміхайтесь!» З прийдешнім міжнародним Днем театру!"

Давид Петросян - режисер Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка:

"Скільки ми знаємо людство, історія мало чого нас вчить. Людина завжди йшла до того, щоб зробити своє життя трохи зручнішим і кращим. Але практика нам показує, що зовнішні обставини - це далеко не той шлях, який нам дозволить відчувати себе спокійно та врівноважено. Світ починає нам кричати, щоб ми пішли іншим шляхом, шляхом внутрішньої концентрації і уваги до всього, що нас оточує. Сучасна індустрія, яка робить все для нашої зони комфорту, відучила нас бути людьми мислячими і готовими аналізувати складні процеси, які розумна людина в стані вирішити раціонально і мудро. Від цього ми панікуємо, замість того, щоб прийняти і думати. Театр зачіпає теми, які можуть бути дискомфортними і заберуть на кілька годин від повсякденної мішури, що дозволить увійти в діалог не тільки актора з глядачем, а й Людини зі Світом. А діалог людини зі світом це перше, що нам варто робити".

Стас Жирков - директор-художній керівник Київського академічного театру драми і комедії на лівому березі Дніпра:

"Театр переможе, тому що лише театр зараз здатен бути "більше, ніж театром". Найголовніше в цей непростий час зрозуміти, що всі наші дурнуваті комедії та "пласкі" вистави ні про що - це все, що нас поступово вб'є без всякого карантину. Театр має бути соціально активним, критичним. Тоді він і переможе.... а поки що переміг - карантин...."

Роман Ясіновський - актор театру та кіно:

"Під час карантину, як на мене, є можливість зупинитися і повністю переглянути своє життя до цього моменту, його спосіб, вчинки і слова. Більше бути з близькими і максимально віддаватися їм. Поглиблювати себе, іноземні мови, спорт, книги та фільми. І після карантину ввійти в новий світ новою людиною і не загубитись у ньому. Переможе тільки справжній театр, без закулісних ігор, пліток і перегравання. Бо в справжньому театрі є достеменне віддзеркалення сьогодення".

Дмитро Чернов - актор Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка:

"Театр - це творіння людини. Логічно, якщо в цих складних умовах для всього світу сама людина переможе в собі, ні, не карантин чи пандемію, а головну хворобу - самознищення, то й театр буде жити! Бо одна з його найголовніших надзавдань - нагадувати людині, хто вона, звідки і куди пливе. Бажаю всім вдалого самоаналізу, гарних думок, перезавантаження, любові і бути здоровими!"

Євген Нищук - актор Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка:

"Те, що відбувається сьогодні, — це свого роду також театр. Світ бореться з епідемією, яка показала крихкість і слабкість людини ХХІ століття. Людина, яка долала тиранію, ідеологію, опинилася безпорадною перед чимось маленьким, чого ми навіть і не бачимо оком. Але який у цьому драматизм, яке шекспірівське протистояння людини в ґерці з хворобою! Театр дарує можливість проживати інші життя, змінюватися, ставати кращими. Людство ніколи не відмовиться від того, що любить. А з театру походить уся наша культура: і прадавня, й теперішня. Первісне ритуальне дійство, у якому людина переживала зв'язок із космосом і богами, — це вже театр.

І сьогодні не маю сумніву, що після кризи відбудеться «бум» мистецтва. Це закономірно: криза або призводить до занепаду, або змушує іти вгору. І я дуже хочу, щоб ми пережили «бум» театрального життя. Саме тому за найжорсткіших умов боротьби з епідемією не можна нехтувати інвестиціями в культуру. Усі економічні прогнози зводяться до одного: після найтемнішої ночі буде світанок. І ми маємо пережити цю ніч, усвідомивши власну вразливість й мізерність. Але в театрі ми сильні. Театр — це історія про любов. Через зіткнення, підступ і зраду. Це історія про неподільну любов, яка завжди перемагає. Тому й театр, безсумнівно, переможе. Неподільна любов, яку дарує театральне мистецтво, сильніша за будь-яку вірусну епідемію!"

Віталій Малахов, режисер, художній керівник Театру на Подолі:

«#ТеатрПереможе, оскільки ми — це не тільки те, що з нами відбувається і що ми проживаємо на власному досвіді. Це також те, що ми читаємо, слухаємо, дивимось. Сьогодні на нас звідусіль ллються тонни інформації та фейків. Важливо фільтрувати важливе від другорядного. Відповідально ставитись до споживання мистецтва зокрема. Важливо виховувати смак і відчувати, де справжнє. Саме тому справжній, щирий, професійний театр переможе.»