Біографія Темного Генія від очевидця

Книжка Юрія Єлагіна – передусім це біографія однієї з найяскравіших і трагічних фігур в мистецтві рубежу століть і перших десятиліть ХХ століття, біографія, написана молодшим сучасником великого режисера, глядачем багатьох його вистав і свідком подій життя, музикантом і "людиною театру" (Юрій Єлагін в 30-ті роки працював в оркестрі театру ім. Вахтангова). Книжку було видано вперше в 1955 році в Нью-Йорку (автор в роки війни емігрував до США).

У цю роботу увійшли архівні та літературно-історичні матеріали: театральні та критичні статті М. Чехова та П. Керженцева, виступ Мейєрхольда, листи М. Чехова,  А. Ремізова,  Ю. Єлагіна. Вже тільки завдяки цим унікальним матеріалам – це неабиякий шанс поринути в історію театру не тільки Мейєрхольда, але театру початку ХХ століття загалом. Зокрема завдяки біографічній оповіді можна дізнатися, в яких українських містах розпочиналась режисерська кар’єра Мейєрхольда. Саме місто Херсон та «Товариство нової драми» стали для майбутнього режисера першим кроком до великих і довгих пошуків свого авторського стилю постановника.

"Не забуду - і всім розповім, хто тільки захоче слухати", - ці слова автора книжки наводить Михайло Чехов у передмові до першого її видання. Фактичний матеріал книжки зібрано скрупульозно. Авторський голос звучить на повну силу у відступах-коментарях і стихає, нібито гублячись у подробицях описів, а то і зовсім поступається місцем іншим свідкам і очевидцям – театральним колегам Мейєрхольда, шанувальникам і противникам його творчості, партійним мистецтвознавцям. Неодноразово звучить і голос самого режисера – в цитатах з листів, книг і виступів різних років.

У Мейєрхольда, згадує його учень Вахтангов, кожна вистава відрізнялась за стилем: "Кожна його постановка – це новий театр. Кожна його постановка могла б дати цілий новий напрям". Юрій Єлагін навмисно не прагне до класифікації шкіл і стилів, вважаючи, що "цілісність епохи і є ключ до її розуміння".

Сильне  враження справляє розповідь про прихід інших часів: цілісність, подібна різноманітності систем і функцій єдиного живого організму режисури Мейєрхольда та інших його сучасників, руйнувалася насаджуваною "зверху" похмурою одноманітністю соцреалізму, коли непокірні художники зникали з життя, і разом з ними зникала й будь-яка офіційна згадка про них.

Інформацію в книзі доповнено ілюстраціями – фотознімками документів, портретами і шаржами, ескізами до постановок і, зафіксованими на фотоплівці, моментами вистав і репетицій. Частка ж авторської вигадки в оповіданні незначна і цілком виправдана почуттями, які залишилися у живого свідка унікальних подій – і жахливого злочину не тільки перед людьми, але перед історією в цілому.
Рекомендує читати: Даша Кашперська

Книга онлайн