Перейти до основного вмісту

Pro майбутню прем'єру балету "Лускунчик" в Київській опері



Невдовзі, в останній місяць зими на сцені Київської опери (Київський муніципальний академічний театр опери та балету для дітей і юнацтва розпочав свій сезон під новою назвою) з’явиться славнозвісний балет Чайковського «Лускунчик» в постановці відомого як в Україні, так і за її межами, танцівника і хореографа-постановника Артема Шошина.
Артем Шошин у виставі "Лускунчик" Раду Поклітару
Фото: Сергій Єфанов

Артем Шошин – соліст балету Київської опери, а також провідний соліст трупи «Київ Модерн-балет», який сам до сьогодні виконує партію Лускунчика в однойменній постановці Раду Поклітару. Яким же постане «Лускунчик» в його прочитанні? «Звичайно, історія постановки цього видатного балету дуже багата. Але доторкнутися до цього матеріалу, та ще й напередодні Різдва, мабуть, мріє кожен xореограф. Я не стану кардинально переосмислювати твір Гофмана. Моєю задачею є створення наратива про коxання, головними елементами якого стануть щирість та чистота. Чистота думок, почуттів та виконання» – говорить про свою постановку Артем Шошин.

До складу артистів балету Київської опери долучаться соліст Національної опери, заслужений артист України Олексій Потьомкін (Лускунчик) та лауреат Міжнародних конкурсів танцівник Петро Наку (Дроссельмейєр). В ролі Клари провідна солістка Київської опери, лауреат Міжнародниx конкурсів Яна Губанова. Партію маленької Клари в першому акті виконає талановита 15-річна балерина Поліна Чепік, і це дозволить викликати емпатію у наймолодших глядачів.
Фото з репетицій
Співавтором лібрето став балетмейстер і народний артист України Віктор Литвинов. Сюжет казки Гофмана та музика Чайковського зумовлюють виникнення безлічі інтерпретацій у всьому світі, кожна з яких має свої сюжетні особливості і хореографічну мову. Звичному, «класичному» перетворенню некрасивої ляльки на принца передуватиме перенесення публіки і героїв у його ляльковий світ, після повернення з якого кожен в глядацькій залі точно знатиме відповідь на питання “Xто ж такий Лускунчик?”.
Хореографія вистави вирішена засобами неокласичного та модернового балету, в якому кожен персонаж наділений власною танцювальною лексикою, а збалансоване чергування ліричних, драматичних та комедійних сцен робить її надзвичайно контрастною. Окрім того, що в балеті “Лускунчик” в постановці Артема Шошина буде використовуватися відео-ряд (Ганна Гарбуз), що підсилить візуальну красу вистави, він має ще одну суттєву відмінність дія відомої казки цього разу перенесена в яскраві і колоритні 50-і роки, які, змішавшись з сучасністю, створять атмосферу справжнього свята (костюми Катерина Маньковська, сценографія Тетяна Бєлік).

Прем’єра вистави відбудеться 14, 15 і 16 лютого.





Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Кабукі - японський традиційний театр

В Японії лише за чотирма театрами - бугаку, бунраку, кабукі і ногаку - закріпився статус «традиційних». У країні досі існують виконавські мистецтва, безвісти зниклі на азіатському континенті. Виниклі в свій час під прямим впливом ритуальної та ігрової культур Китаю, Кореї, Індії, Тибету, Персії (а в ідейному плані - шаманізму, синтоїзму, буддизму, конфуціанства, даосизму, індуїзму), ці виконавські мистецтва збереглися в Японії і донині. Фото актора з вистави театру Один з найвідоміших традиційних японських театрів - це театр кабукі. Початок жанру кабукі поклала Ідзумо-но Окуні 1603 року, коли стала виконувати ритуальні танці у висохлому руслі річки, а також на багатолюдних вулицях Кіото. Пізніше Окуні стала додавати до своїх танців світські й романтичні сцени під акомпанемент різних музичних інструментів. З ростом популярності Окуні стала виступати на сцені й зібрала свою трупу, що складалась тільки з жінок . Театр став відомим і виступав навіть перед імператором. Пі

Цитати Леся Курбаса

Початком мистецтва світу є театр. Створити те, чого немає в дійсності, кинути людям фантазію, ідеальне, неіснуюче, але прекрасне — тільки в цьому може бути різниця актора від гарно вишколеної мавпи. А для цього треба розбудити фантазію, виростити їй крила і навчитись літати. Митець той, хто у відчуванні творчому сильніший від існуючих категорій. Театр має бути таким, яким суспільство має бути завтра. Ви плачете на сцені, а публіка спокійно поглядає, а треба, щоб ви були спокійні, а публіка плакала! Мистецтво, особливо театр, мусить повернутися до своєї первісної форми — форми релігійного акту. Воно… в суті своїй — акт релігійний. Воно — могутній засіб перетворення грубого в тонке, підйому у вищі сфери, перетворення матерії. Тоді дійсно театр — храм, і мусить бути чистим і тихим, хоч і всякі молитви будуть у ньому. Коли ми принижуємо наші вимоги до того, що ми можемо в наших обставинах, то це не дасть ніякого прогресу. Політика залежить від державних мужів майже стіл

Українська класика в театрі

Постановки української класики в сучасному українському театрі вже давно переросли образ Мельпомени у віночку та вишиванці. Українська література в сучасному театрі – це філософський дискурс в національну свідомість, котрий вибудовує парадигму погляду на сучасне українське мистецтво. І саме з такими виставами без кліше ми познайомимо вас у цій статті, і ви забудете, що таке «укрліт» шкільного формату. Національний театр ім. І. Франка Традиційно саме в Національному театрі Франка можна знайти вистави за українською класикою на будь-який смак. Серед них є й такі, що заслуговують особливої уваги і відкриють для вас «укрліт» наново. «Morituri te salutant» Фото: офіційна сторінка театру Вистава за творами майстра української психологічної новели Василя Стефаника (1871 – 1936 рр.). Його твори, в основному трагічного напрямку, змальовують буденність сільського життя, ті драми, які відбуваються день при дні, навіть без усвідомлення героями значення і суті їх. Інсценіз