Перейти до основного вмісту

ГРАємо втретє



Національна спілка театральних діячів України оголосила прийом заявок на участь у Третьому всеукраїнському театральному фестивалі-премії «ГРА» («GRA» («GreatRealArt»). Подати заявку можна до 15-го березня.
У «ГРІ» беруть участь театральні колективи зі всієї України. Зокрема, за перші два роки проведення премії у здоровій конкуренції змагалися і здобули перемогу у своїх номінаціях не тільки київські вистави, а й з інших українських міст: Чернігова, Івано-Франківська, Львова. Фіналісти мали змогу представити свої роботи на сценах київських театрів та отримати оцінку професійного міжнародного журі.
Фестиваль-премія «ГРА» проводиться на конкурсній основі за підсумками минулого календарного року. Цьогоріч розглядатимуть прем’єри, що вийшли в період з 1 січня по 31 грудня 2019 р. Взяти участь у проєкті можуть професійні театральні колективи різних форм власності: чи то державні, чи комунальні, або приватні. Подавати заявки мають право професійні театральні колективи/заклади культури різної форми власності, статутна діяльність яких пов’язана з театральним мистецтвом. Подавати заявки можуть також  громадські організації, статутна діяльність яких пов’язана з театральним мистецтвом та які були зареєстровані не менше ніж за два роки до дати подання. Кожний заявник має право висунути на здобуття премії лише одну з прем’єр, які вийшли протягом року.

Після завершення подачі заявок, Експертна Рада, що складається з відомих і компетентних театральних критиків, театро- і музикознавців, сформує лонг-лист. З березня по червень експерти їздитимуть містами України й переглядатимуть вистави з лонг-листа, після чого на основі своїх оцінок сформують шорт-лист з 12 вистав, який оголосять до 10-го липня.
І вже традиційно, фінал відбудеться в Києві, де протягом тижня у поціновувачів театрального мистецтва буде нагода переглянути вистави-фіналісти та дізнатися переможців третьої «ГРИ», яких обере міжнародне журі.
Цьогоріч лауреати фестивалю-премії будуть визначатися у шести загальних номінаціях: За найкращу драматичну виставу; За найкращу виставу для дітей; За найкращу музичну виставу у жанрі опери/оперети/мюзиклу; За найкращу хореографічну/балетну/пластичну виставу; За найкращу камерну виставу (до 150 глядачів); За найкращу пошуково-експериментальну виставу (на перетині театральних/мистецьких жанрів), та шести індивідуальних номінаціях: За найкращу жіночу роль; За найкращу чоловічу роль; За найкращу режисерську роботу; За найкращу сценографію; За найкраще пластичне рішення вистави; За найкраще музичне рішення вистави.
Театральні колективи-переможці нагороджуються Дипломом лауреата та грошовою винагородою на реалізацію нового творчого проєкту.

Як подати заявку читайте за посиланням.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Кабукі - японський традиційний театр

В Японії лише за чотирма театрами - бугаку, бунраку, кабукі і ногаку - закріпився статус «традиційних». У країні досі існують виконавські мистецтва, безвісти зниклі на азіатському континенті. Виниклі в свій час під прямим впливом ритуальної та ігрової культур Китаю, Кореї, Індії, Тибету, Персії (а в ідейному плані - шаманізму, синтоїзму, буддизму, конфуціанства, даосизму, індуїзму), ці виконавські мистецтва збереглися в Японії і донині. Фото актора з вистави театру Один з найвідоміших традиційних японських театрів - це театр кабукі. Початок жанру кабукі поклала Ідзумо-но Окуні 1603 року, коли стала виконувати ритуальні танці у висохлому руслі річки, а також на багатолюдних вулицях Кіото. Пізніше Окуні стала додавати до своїх танців світські й романтичні сцени під акомпанемент різних музичних інструментів. З ростом популярності Окуні стала виступати на сцені й зібрала свою трупу, що складалась тільки з жінок . Театр став відомим і виступав навіть перед імператором. Пі

Цитати Леся Курбаса

Початком мистецтва світу є театр. Створити те, чого немає в дійсності, кинути людям фантазію, ідеальне, неіснуюче, але прекрасне — тільки в цьому може бути різниця актора від гарно вишколеної мавпи. А для цього треба розбудити фантазію, виростити їй крила і навчитись літати. Митець той, хто у відчуванні творчому сильніший від існуючих категорій. Театр має бути таким, яким суспільство має бути завтра. Ви плачете на сцені, а публіка спокійно поглядає, а треба, щоб ви були спокійні, а публіка плакала! Мистецтво, особливо театр, мусить повернутися до своєї первісної форми — форми релігійного акту. Воно… в суті своїй — акт релігійний. Воно — могутній засіб перетворення грубого в тонке, підйому у вищі сфери, перетворення матерії. Тоді дійсно театр — храм, і мусить бути чистим і тихим, хоч і всякі молитви будуть у ньому. Коли ми принижуємо наші вимоги до того, що ми можемо в наших обставинах, то це не дасть ніякого прогресу. Політика залежить від державних мужів майже стіл

Українська класика в театрі

Постановки української класики в сучасному українському театрі вже давно переросли образ Мельпомени у віночку та вишиванці. Українська література в сучасному театрі – це філософський дискурс в національну свідомість, котрий вибудовує парадигму погляду на сучасне українське мистецтво. І саме з такими виставами без кліше ми познайомимо вас у цій статті, і ви забудете, що таке «укрліт» шкільного формату. Національний театр ім. І. Франка Традиційно саме в Національному театрі Франка можна знайти вистави за українською класикою на будь-який смак. Серед них є й такі, що заслуговують особливої уваги і відкриють для вас «укрліт» наново. «Morituri te salutant» Фото: офіційна сторінка театру Вистава за творами майстра української психологічної новели Василя Стефаника (1871 – 1936 рр.). Його твори, в основному трагічного напрямку, змальовують буденність сільського життя, ті драми, які відбуваються день при дні, навіть без усвідомлення героями значення і суті їх. Інсценіз