Перейти до основного вмісту

Венеційський карнавал


Італійське слово carnevale (carne vale) дослівно означає “м’ясо, прощавай”. Святкування розпочинається в тиждень перед великим постом і завершується за 40 днів до Великодня.
Фото: BBC - карнавал 2019 року
Історія
Традиція відзначати карнавал бере свій початок ще з давніх часів, коли римляни збиралися на масові гуляння, щоб з вдячністю віддати шану богу Сатурну. Метою цих торжеств було стерти усілякі умовності між людьми, в тому числі і класові відмінності. Щоб раби і їх господарі відчували себе комфортно за одним столом, всі учасники карнавалів приходили в масках, щоб їх не впізнали.

А вже традиційний карнавал у Венеції почався з перемоги Венеційської республіки над Патріархом Аквілеї 1162 року, коли люди, святкуючи, збирались на площі Сан Марко і танцювали. Цей фестиваль став офіційним у період Відродження. В XVII ст. карнавал у стилі бароко став засобом збереження престижного уявлення про Венецію у світі. Проте, за правління Імператора Священної Римської Імперії Франца II, 1797 року карнавал оголосили незаконним і строго заборонили носити маски. Свято частково відновили у XIX ст., але це були, здебільшого, приватні гуляння, як можливість художнього самовираження.
Карнавал повернувся 1979 року, як історична та культурна подія Венеції. Однією з найпопулярніших розваг є la maschera più bella - конкурс найгарнішої маски.
Маски
Маска і карнавальний костюм, в першу чергу, персонажів італійської комедії дель арте (Арлекіно, П'єро, Панталоне, Коломбіна тощо) є основними атрибутами дійства.
Венеційські маски робилися зі шкіри, тканини або за допомогою оригінальної техніки пап'є-маше. Спочатку маски, очевидно, були простішими, ніж тепер, щодо дизайну та декору, і крім симовлічного, нерідко мали і практичне призначення.
Баута одна з найбільш поширених і популярних масок, що була відома з XVII ст. Назва, імовірно, походить від італ. bau або babau - вигадане чудовисько, яким лякали маленьких дітей.
Коломбіна — багато прикрашена золотом, сріблом, стразами і пір'ям напівмаска. Була частиною образу однойменної актриси в комедії дель арте. За переказами, актриса була настільки гарна, що не побажала приховувати обличчя, і спеціально для неї створили маску, яка закриває лише частину обличчя.

Вольто або лавра  переважно біла маска. Носять з трикутним капелюхом і плащем. Вважається, що з лат. larva означає «привид». А volto перекладається як «обличчя». 

Медіко делла Песте маска лікаря (доктора) чуми з довгим дзьобом. Одна із найдивніших і найбільш пізнаваних венеційських масок. Її придумав французький лікар Шарль де Лорме для захисту від бактерій під час епідемії чуми. Довгий ніс набивався зсередини дезінфікуючими солями і ароматичними рослинами, такими, як розмаринчасникялівець. Очі прикривали окулярами.
Арлекін — маска персонажа італійської Commedia dell'Arte, спритного і винахідливого слуги. Відомий також під іншими іменами, наприклад, Труфальдіно.

Автор: Марія Шишкевич

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Кабукі - японський традиційний театр

В Японії лише за чотирма театрами - бугаку, бунраку, кабукі і ногаку - закріпився статус «традиційних». У країні досі існують виконавські мистецтва, безвісти зниклі на азіатському континенті. Виниклі в свій час під прямим впливом ритуальної та ігрової культур Китаю, Кореї, Індії, Тибету, Персії (а в ідейному плані - шаманізму, синтоїзму, буддизму, конфуціанства, даосизму, індуїзму), ці виконавські мистецтва збереглися в Японії і донині. Фото актора з вистави театру Один з найвідоміших традиційних японських театрів - це театр кабукі. Початок жанру кабукі поклала Ідзумо-но Окуні 1603 року, коли стала виконувати ритуальні танці у висохлому руслі річки, а також на багатолюдних вулицях Кіото. Пізніше Окуні стала додавати до своїх танців світські й романтичні сцени під акомпанемент різних музичних інструментів. З ростом популярності Окуні стала виступати на сцені й зібрала свою трупу, що складалась тільки з жінок . Театр став відомим і виступав навіть перед імператором. Пі

Цитати Леся Курбаса

Початком мистецтва світу є театр. Створити те, чого немає в дійсності, кинути людям фантазію, ідеальне, неіснуюче, але прекрасне — тільки в цьому може бути різниця актора від гарно вишколеної мавпи. А для цього треба розбудити фантазію, виростити їй крила і навчитись літати. Митець той, хто у відчуванні творчому сильніший від існуючих категорій. Театр має бути таким, яким суспільство має бути завтра. Ви плачете на сцені, а публіка спокійно поглядає, а треба, щоб ви були спокійні, а публіка плакала! Мистецтво, особливо театр, мусить повернутися до своєї первісної форми — форми релігійного акту. Воно… в суті своїй — акт релігійний. Воно — могутній засіб перетворення грубого в тонке, підйому у вищі сфери, перетворення матерії. Тоді дійсно театр — храм, і мусить бути чистим і тихим, хоч і всякі молитви будуть у ньому. Коли ми принижуємо наші вимоги до того, що ми можемо в наших обставинах, то це не дасть ніякого прогресу. Політика залежить від державних мужів майже стіл

Українська класика в театрі

Постановки української класики в сучасному українському театрі вже давно переросли образ Мельпомени у віночку та вишиванці. Українська література в сучасному театрі – це філософський дискурс в національну свідомість, котрий вибудовує парадигму погляду на сучасне українське мистецтво. І саме з такими виставами без кліше ми познайомимо вас у цій статті, і ви забудете, що таке «укрліт» шкільного формату. Національний театр ім. І. Франка Традиційно саме в Національному театрі Франка можна знайти вистави за українською класикою на будь-який смак. Серед них є й такі, що заслуговують особливої уваги і відкриють для вас «укрліт» наново. «Morituri te salutant» Фото: офіційна сторінка театру Вистава за творами майстра української психологічної новели Василя Стефаника (1871 – 1936 рр.). Його твори, в основному трагічного напрямку, змальовують буденність сільського життя, ті драми, які відбуваються день при дні, навіть без усвідомлення героями значення і суті їх. Інсценіз