Перейти до основного вмісту

Відеоверсії вистав Театру імені Леся Курбаса



В українському театральному просторі нарешті започатковано традицію показу відеоретроспектив своїх вистав. Так декілька років тому столичний Національний театр імені Івана Франка на Камерній сцені імені Сергія Данченка демонстрував вистави золотої режисерської колекції, а також постановки за участі Богдана Ступки.
Минулого року глядачі львівського Театру імені Леся Курбаса протягом трьох місяців мали можливість відвідувати покази архівних вистав з колекції свого театру. Однак Театр Курбаса пішов вперед і тепер тішить своїх глядачів, викладаючи відеозаписи архівних вистав у широкий доступ на платформі YouTube. Тож ми для вашої зручності зібрали відео Курбасівських вистав в одному місці. Гарного вам перегляду і затишного домашнього театрального вечора.

1."Сни" за Федором Достоєвським, 1991 рік
за романом "Злочин і кара" Ф. Достоєвського
перша дія - запис репетиції;
постановка Володимира Кучинського;
друга дія - запис вистави;
художник - Дарія Зав'ялова.
Вистава, з якої почалося багаторічне спілкування Володимира Кучинського і колективу Театру імені Леся Курбаса з текстами Достоєвського.
"Назва не випадкова, вона продиктована режисерським прийомом, що визначає принцип інсценізації сторінок роману. Сон — справа індивідуальна, жодних претензій на істину в останній інстанції. Мало що може приверзтися при такій мандрівно-психологічній історії, де натягнута струна душевного болю може увірватися будь-якої миті".
(Тетяна Шевченко, "Ратуша", 1991)
"Привиди - це, так би мовити, клапті й уривки інших світів, їх початок. Здоровій людині, звичайна річ,їх не треба бачити, бо здорова людина ж найбільш земна людина, отже й повинна жити самим тутешнім життям, для повноти і для порядку. Ну, а скоро тільки захворів, скоро тільки порушився нормальний земний порядок в організмі, зараз же й починає виявлятися можливість існування іншого світу, і чим більше хворий, тим і зіткнень з іншим світом більше, так що, коли людина зовсім помре, то прямо й перейде в інший світ".

(Ф. Достоєвський "Злочин і кара")







2. "Між двох сил" за Володимиром Винниченком

прем'єра - 1990 року
Постановка - Володимир Кучинський
Сценографія - Олександр Оверчук
Костюми - Ольга Баклан
Катерина Сліпченко писала про виставу:

"П’єсу, що була написана сімдесят років тому, молодіжний театр прочитав очима нас сьогоднішніх. Основою ознакою зовнішнього малюнка вистави є, безперечно, гротеск. Ось пан отаман вільного козацтва, він же пролетарій Микита Сліпченко – у гетьманському костюмі та навіть з булавою, його сини в розкішних строях козацької старшини ідуть «боронити рідний «рай» із запорозькими списами». Ось червоноармійці, що швидше скидаються на вурдалаків, лідери більшовиків – з парчевими квітами у петельках тощо (до речі треба відзначити прекрасну роботу художника костюмів - Ольги Баклан)… Усе це доречно та дійсно смішно, але створюючи відповідний зоровий ряд, вистава не перетворюється у штукарство, набір трюків. На цьому тлі виразніше вимальовується постать Софії, яка опиняється між двох сил: вона приймає революцію, допомагає більшовикам, але й не може відмовитись від своєї нації, від своїх рідних. Тетяна Каспрук створює багатогранний образ з такою майстерністю, що під час вистави забуваєш, що перед тобою не Софія, а актриса, а опісля розумієш, що ця актриса – чудова".




3. "Двір Генріха ІІІ" (друга дія), 1990 рік

"Двір Генріха ІІІ" за Олександром Дюма містерія-забава в трьох діях (друга редакція 1990 року) 
Режисер-постановник – Володимир Кучинський 
Сценограф, художник костюмів – Дарія Зав’ялова 
Музичне оформлення – Олександр Гречановський
"Під час роботи над «Генріхом ІІІ» я не прагнув шукати якоїсь незвичної форми, швидше навпаки" – розповідає режисер–постановник і художній керівник театру Володимир Кучинський, який, крім того, ще й зайнятий у спектаклі в ролі герцога де Гіза. "Мене цікавили, здавалось би, на перший погляд, дуже прості почуття – любові, дружби, материнства, жага кохання. Буденність затерла в нас гостроту і свіжість «душі чудесних поривань», а я хотів би бачити їх на п'єдесталі. Можливо романтика цих почуттів і є найбільшою оригінальністю вистави."
Катерина Сліпченко про виставу:
"Авантюрний сюжет твору став чудовим матеріалом для барвистої містерії-забави у трьох діях. ... глядача заполонює вогонь почуттів та поривань персонажів – вічний карнавал життя.





4. "Маруся Чурай" за Ліною Костенко

Режисер - Володимир Кучинський
Художник - Андрій Гуменюк
Прем'єра вистави відбулася 25 березня 1988 року, запис датований квітнем 1991 року
В ролях: Тетяна Каспрук, Олег Драч, Володимир Кучинський, Олег Стефан, Оксана Компанієць, Петро Микитюк, Наталія Половинка, Лідія Данильчук, Мар'яна Садовська, Олег Цьона, Роксолана Призванська
Про виставу "Маруся Чурай":
"Режисер на сцені оживляє, ілюструє спогади-думки Марусі про відомий любовний трикутник Маруся-Гриць-Галя. "Маруся Чурай" відбувається вже після смерти Гриця, коли Марусю засудили за отруєння його. […] ефект ретроспективности посилений самим матеріялом декорацій; тут знову сітка-Газа розділяє сцену, але дія відбувається за сіткою. Це картина суду при посиленій формі спомину-сну. Чути голоси — швидкі, монотонні, таким способом, немов звертаючи увагу на ефект, деакцентується зміст суду". (Лариса Онишкевич, "Сучасність" 1988)
"Ліна Костенко відноситься до числа тих мистців, які "В часи насильства, підступу й підлоти / Мистецтвом ушляхетнили уми”.

Отже не дивно, що одне з найважливіших місць у її творчості займає тема творця, його призначення та долі. Роман у віршах «Маруся Чурай» розповідає про легендарну українську поетесу XVII ст.. Композиція за цим романом лягла в основу вистави «Проща» («Маруся Чурай»), де головну роль виконує Тетяна Каспрук і проводить цілу виставу «на оголеному нерві». «Проща» йде в декораціях львівського художника-графіка Андрія Гуменюка, який стилізує народний розпис дерев’яних церков і будує сценічне оформлення за принципами іконостасу. (Катерина Сліпченко, "Наше життя" 1990)




Автор: Даша Кашперська

Коментарі

  1. Допомож1ть поясн1ть мен1... Ось моэ питання - чому я не маю змоги показати онуц1 за участю Б Ступки к1новерс1ю Тев э Тевель? Мен1 запропонували почекати до осен1 буде прем эра нова верс1я... Я не дивлюся п эси з актором що зам1нить колишнього Тев э - це моя позиц1я м1й виб1р. Багато рок1в театр домагався отримати пл1вку з Богданом Ступкою Ми з чолов1ком встигли дв1ч1 подивитися по1нформували сво1х друз1в та знайомих а зараз чому нам нав язують 1нше сцен1чне р1шення та 1ншого виконавця???... А пан Богдан не заслугував щоб бажаюч1 могли зустр1тися з ним? Чи сьогодня новий виконавець бо1ться пор1вняння?? Дивна р1ч Г-ди! Людина що так багато зробила для Укра1ни НЕ МАЭ сьогодн1 шансу в своэму р1дному театр1 зустр1тися з глядачем?!. .Перепрошую Пан Богдан!!!! Може мен1 в1дпов1сть Ваш колишн1й колега М1н1стр культури чи йому не дозволять в театр1??? Коли викладуть пл1вку с записом ген1ального Тев э-Ступки в Ютуб1 чи це треба чекати роками?? Онука в захват1 в1д запису пана Бод1 читаючого Крила ..... Ми чекаэмо хоча б на в1дпов1дь

    ВідповістиВидалити
  2. Чи буде запис Перехресних стежок? Ніяк не вдається потрапити...

    ВідповістиВидалити

Опублікувати коментар

Популярні дописи з цього блогу

Кабукі - японський традиційний театр

В Японії лише за чотирма театрами - бугаку, бунраку, кабукі і ногаку - закріпився статус «традиційних». У країні досі існують виконавські мистецтва, безвісти зниклі на азіатському континенті. Виниклі в свій час під прямим впливом ритуальної та ігрової культур Китаю, Кореї, Індії, Тибету, Персії (а в ідейному плані - шаманізму, синтоїзму, буддизму, конфуціанства, даосизму, індуїзму), ці виконавські мистецтва збереглися в Японії і донині. Фото актора з вистави театру Один з найвідоміших традиційних японських театрів - це театр кабукі. Початок жанру кабукі поклала Ідзумо-но Окуні 1603 року, коли стала виконувати ритуальні танці у висохлому руслі річки, а також на багатолюдних вулицях Кіото. Пізніше Окуні стала додавати до своїх танців світські й романтичні сцени під акомпанемент різних музичних інструментів. З ростом популярності Окуні стала виступати на сцені й зібрала свою трупу, що складалась тільки з жінок . Театр став відомим і виступав навіть перед імператором. Пі

Пам'яті Романа Віктюка: 10 відвертостей

           Сьогодні 17 листопада на 85 році житті перестало битися серце великого українця і львів’янина, видатного митця, режисера, театрального діяча, народного артиста України Романа Віктюка.  Світлої пам’яті Майстра - 10 його відвертостей.   1. «Все моє життя - історія божевілля»   2. «Мистецтво - це радість, життя - кошмар. Коли виходиш на підмостки, нічого іншого для тебе вже не існує. У цьому наш єдиний порятунок»   3. «Ідеальний світ - той, який ми даруємо один одному»   4. «Режисерові завжди має бути 19, тому що він завжди починає. І якщо у нього є досвід і знання, то він шалено багато втрачає. Тому що в ньому пропадає дитяче сприйняття життя, і в розрахунок входить свідомість. А повинно бути все первородно! »   5. «Рибка тоді вискакує зі ставка, коли відчуває, що на березі хороша людина. Важливо потім не перетворитися з хорошого дідуся в поганого, який, побачивши золоту рибку, подумає: «А, зараз буде товар!»   6. «Тривога - це той мікроб або той диявольський (я акце

Цитати Леся Курбаса

Початком мистецтва світу є театр. Створити те, чого немає в дійсності, кинути людям фантазію, ідеальне, неіснуюче, але прекрасне — тільки в цьому може бути різниця актора від гарно вишколеної мавпи. А для цього треба розбудити фантазію, виростити їй крила і навчитись літати. Митець той, хто у відчуванні творчому сильніший від існуючих категорій. Театр має бути таким, яким суспільство має бути завтра. Ви плачете на сцені, а публіка спокійно поглядає, а треба, щоб ви були спокійні, а публіка плакала! Мистецтво, особливо театр, мусить повернутися до своєї первісної форми — форми релігійного акту. Воно… в суті своїй — акт релігійний. Воно — могутній засіб перетворення грубого в тонке, підйому у вищі сфери, перетворення матерії. Тоді дійсно театр — храм, і мусить бути чистим і тихим, хоч і всякі молитви будуть у ньому. Коли ми принижуємо наші вимоги до того, що ми можемо в наших обставинах, то це не дасть ніякого прогресу. Політика залежить від державних мужів майже стіл