Перейти до основного вмісту

Методичка театрала. Як піти до театру і не зганьбитись

У будь-якому товаристві важливо не тільки і не стільки те, як ми одягнені, скільки те, чи вміємо ми бути інтелігентними глядачами і дотримуватися певних правил етикету.
Нас в ProТеатр, як і всіх, дуже дратують люди, які не вимикають звук мобільного під час вистави або концерту. Але є і менш очевидні правила. Ми вже почали їх вивчати. Перевірте і себе, чи знаєте ви їх всі.

·                   Щодо одягу в кожному театрі діють свої правила. Наприклад, щоб потрапити в партер Віденської опери, необхідно дотриматись вечірнього дрес-коду. При цьому потрапити на балкон можна в будь-якому одязі.
·                   Непристойно викликати артиста оплесками, якщо запізнення становить всього 5 хвилин. Така поведінка демонструє крайню невихованість глядача. А тривала затримка вистави або концерту найчастіше пов'язана з якимось форс-мажором. Швидше за все, організатори вже вирішують цю проблему.
·                   Можна знайти чимало історій про те, як, наприклад, найдраматичніший монолог було зірвано шелестінням фантика або надривним кашлем одного з глядачів. Це зводить нанівець зусилля акторів, який старанно вів глядачів до цього моменту. Артисти дуже цінують публіку, яка не шумить.
·                   У великих театрах існують свої правила вручення квітів артистам. Наприклад, там, де є оркестрова яма, співробітники найчастіше збирають букети і потім самі виносять їх артистам. У такому випадку краще вкласти записочку з ім'ям того, для кого букет призначається. Якщо ви йдете в театр за кордоном, також має сенс поцікавитися його правилами.
Наприклад, в деяких театрах прийнято відправляти квіти акторові за куліси ще перед початком вистави. Особисто квіти теж вручаються, але це не вважається безпечним для акторів і менш поширене за кордоном (в основному на прем'єрних виставах і спектаклях з єдиною головною роллю).
Був випадок, одного разу після вистави «Людина-слон» глядач, що вручав квіти, замахнувся на Девіда Боуї ножем.
·                   Не варто бігти в гардероб, не дочекавшись поклону артистів (якщо, звичайно, спектакль сподобався). Вам може здаватися, що ніхто не помітить, але зі сцени артистам видно пересування людей в партері. Це може зачепити їх, оскільки так ви виказуєте неповагу до їх праці.
·               Вважається хорошим тоном прибувати до театру не пізніше ніж за 30-45 хвилин до початку, щоб був час залишити одяг у гардеробі і причепуритися.
·                   Якщо ви запізнилися на виставу, то заходити до зали можна лише під час антракту. Якщо на концерт – увійти до залу можна тільки між номерами під час оплесків. А ось аплодувати між частинами великого твору, наприклад сонати або симфонії, - моветон. Якщо ви не впевнені, закінчилася лише частина або весь твір, не починайте плескати першим.
·                   Артисти будуть дуже вдячні, якщо ви будете сприймати те, що відбувається, з належним ентузіазмом. Чим більша віддача від глядача, тим більше позитивне враження залишиться у всіх. Тому в театрі не соромтеся виявляти емоції: сміятися там, де смішно, і навіть пустити сльозу, якщо артистам вдалося вас зворушити. Не забувайте: бонус живої вистави в тому, що глядачі теж впливають на її успіх.

Коментарі

  1. Очень кстати выпущен реферат театрала, к сожалению многие забыли об этикете посещения любого мероприятия, думаю методичка в театре необходима, многие думают если приобрёл билет то можно явиться когда и как угодно.

    ВідповістиВидалити
  2. 1.А ще за кордоном не дарують квіти чоловікам... 2.Та до театру Вас можуть і не пропустити із букетом, (якщо ви - не з рідних артистів). 3. В оперних театрах Італії надають безкоштовне запрошення для мам головних солістів: сопрано, тенора, меццо-сопрано, баритона, баса (лише для МАМ, а для тат, сестер, братів - ні.) 4. Перед оперним спектаклем, (навіть в "LA SCALA" ), до публіки обов'язково звертається черговий адміністратор з проханням вимкнути мобільні телефони. 5. Фотографування, (особливо зі спалахом), категорично заборонене, а зйомки на видеокамеру - тягнуть за собою великі штрафи та інші неприємності.

    ВідповістиВидалити
  3. Особисто про оплески між частинами великого твору. Іноді просто соромно перед виконавцями.

    ВідповістиВидалити
  4. Деякі глядачі справді дратують, але це не йде ні в яке порівняння з тим, як дратує театр, який не соромиться годувати глядачів відвертим лайном.

    ВідповістиВидалити
  5. Приятелька показувала фото доньки під час перебування в Київській опері. Донька - в джинсовому костюмі та кросівках. На моє зауваження щось пробурмотіла - Мовляв, яка різниця. І я їй розповідала, що споконвіку в театр брали змінне взуття (в холодну пору року) щоб пасувала до вечірнього одягу. Звісно, бувать непередбачені випадки - хтось запропонував квиток і ви біжете в театр з робити, але запланований похід в театр - всегда подія, свято.

    ВідповістиВидалити

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу

Кабукі - японський традиційний театр

В Японії лише за чотирма театрами - бугаку, бунраку, кабукі і ногаку - закріпився статус «традиційних». У країні досі існують виконавські мистецтва, безвісти зниклі на азіатському континенті. Виниклі в свій час під прямим впливом ритуальної та ігрової культур Китаю, Кореї, Індії, Тибету, Персії (а в ідейному плані - шаманізму, синтоїзму, буддизму, конфуціанства, даосизму, індуїзму), ці виконавські мистецтва збереглися в Японії і донині. Фото актора з вистави театру Один з найвідоміших традиційних японських театрів - це театр кабукі. Початок жанру кабукі поклала Ідзумо-но Окуні 1603 року, коли стала виконувати ритуальні танці у висохлому руслі річки, а також на багатолюдних вулицях Кіото. Пізніше Окуні стала додавати до своїх танців світські й романтичні сцени під акомпанемент різних музичних інструментів. З ростом популярності Окуні стала виступати на сцені й зібрала свою трупу, що складалась тільки з жінок . Театр став відомим і виступав навіть перед імператором. Пі

Цитати Леся Курбаса

Початком мистецтва світу є театр. Створити те, чого немає в дійсності, кинути людям фантазію, ідеальне, неіснуюче, але прекрасне — тільки в цьому може бути різниця актора від гарно вишколеної мавпи. А для цього треба розбудити фантазію, виростити їй крила і навчитись літати. Митець той, хто у відчуванні творчому сильніший від існуючих категорій. Театр має бути таким, яким суспільство має бути завтра. Ви плачете на сцені, а публіка спокійно поглядає, а треба, щоб ви були спокійні, а публіка плакала! Мистецтво, особливо театр, мусить повернутися до своєї первісної форми — форми релігійного акту. Воно… в суті своїй — акт релігійний. Воно — могутній засіб перетворення грубого в тонке, підйому у вищі сфери, перетворення матерії. Тоді дійсно театр — храм, і мусить бути чистим і тихим, хоч і всякі молитви будуть у ньому. Коли ми принижуємо наші вимоги до того, що ми можемо в наших обставинах, то це не дасть ніякого прогресу. Політика залежить від державних мужів майже стіл

Українська класика в театрі

Постановки української класики в сучасному українському театрі вже давно переросли образ Мельпомени у віночку та вишиванці. Українська література в сучасному театрі – це філософський дискурс в національну свідомість, котрий вибудовує парадигму погляду на сучасне українське мистецтво. І саме з такими виставами без кліше ми познайомимо вас у цій статті, і ви забудете, що таке «укрліт» шкільного формату. Національний театр ім. І. Франка Традиційно саме в Національному театрі Франка можна знайти вистави за українською класикою на будь-який смак. Серед них є й такі, що заслуговують особливої уваги і відкриють для вас «укрліт» наново. «Morituri te salutant» Фото: офіційна сторінка театру Вистава за творами майстра української психологічної новели Василя Стефаника (1871 – 1936 рр.). Його твори, в основному трагічного напрямку, змальовують буденність сільського життя, ті драми, які відбуваються день при дні, навіть без усвідомлення героями значення і суті їх. Інсценіз